Любі друзі, "Незмінним Божим Законом є, щоб вищі речі-сотворіння вели нижчих до Господа Бога", - ці глибокі слова Діонізія дають кожному сотворінню основу шляхетности й покори, призначаючи кожному сотворінню точне й незмінне місце на сцені світу й слова ролі, що їх має вживати, виконуючи свою частку в управлінні всесвіту. Нам треба зрозуміти цю правду: у вселенній кожне сотворіння має своє власне місце й свою власну роль для виконання. Неважливим є, яку роль Творець призначив кожному сотворінню. Та найважливішою річчю є, щоб кожне сотворіння якнайкраще й якнайдосконаліше відіграло свою роль, призначену йому самим Творцем вселенної. Він дав свій план небесним тілам, сонцям, місяцям, зорям і планетам, підкоряючи їх природним законам, що їх вщіпив у них. Подібні закони Він дав мертвій природі, як скелям, землі, воді, повітрю тут, на землі. Закони природи керують травами, зелами, квітами, кущами й деревами. Інстинктом же Господь веде до їхньої мети риб, птахів, звірів і плазунів - всі вони точно повинуються інстинктові й тому певно осягають мету, до якої Бог Творець їх призначив.
Людей - Божі сотворіння - наділив Творець розумом і свобідною волею й при помочі закону морального - своїми Заповідями Божими. Ті Божі Заповіді є об'явленням Божої волі відносно людей. При помочі тих усіх законів Господь веде своє твориво до їхньої досконалости й остаточної мети, тобто до себе самого. Бо бажає, щоб як усе від Нього єдиного вийшло, так і закінчивши свою мандрівку, назад повернуло. В тій дорозі до своєї мети все сотворіння має собі помагати: вищі - нижчим, бо такою є воля Бога - їхнього Творця. З тих слів виходить ясно, що вищість не є правом на послуги, але дорученням серйозної відповідальности. А з другого боку, нижчість, не є призначенням на послуги, щоб вищі чинники, настоятелі й зверхники мали легше життя, але радше, щоб нижчі мали право на поміч від начальників-наставників.
Про такий порядок у всесвіті повчає Спаситель своїх учнів та Апостолів не лише словами, але також цілим своїм туземним життям. Коли Апостоли обурилися претензією Апостолів Якова та Івана на перші місця в Христовому Царстві, повчив їх Спаситель, кажучи: "Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слугою. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб Йому служили, але щоб послужити й дати життя своє на викуп за багатьох" /Мт. 20, 25-28/.
Так-то згідно з Божим планом, найменших чи вищих мають найвищі провадити до їхньої мети - до Творця. Він бо підкорив навіть свого Єдинородного Сина, щоб уможливити грішному родові людському дорогу до вічного спасіння. Про те свідчить сам Єдинородний Син Божий, кажучи: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним - світ спасти. Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, — той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого" /Ів. З, 16-18/. У нашому випадку Бог Отець уживає найвищої й найбільшої Істоти - свого єдиного Сина, щоб спасти найнижчих сотворінь, тобто нас, грішних людей, які своїми гріхами перейшли на бік найбільшого Божого ворога - диявола. Спаситель дає нам ще один приклад до наслідування: Спаситель "... встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний" /Ів. 13, 4-5/. Цю услугу жиди вважали за найнижчу, так що навіть невільників жидівського походження не можна було змусити до неї. Коли ж Ісус закінчив умивання ніг своїх учнів, сказав до них: "Чи знаєте, що я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. Тож коли вмив вам ноги я — Господь і Учитель, — то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив" /Ів. 13, 12-15/.
Розважмо:
Цю ідею, що найнижчих сотворінь мають вести до Господа найвищі Спаситель виконував протягом цілого свого життя. Тобто Спаситель служив людям не лише протягом трьох літ свого публічного життя, ведучи їх до їхньої мети, до Отця Небесного, коли під кінець, щоб допомогти людям осягнути їхню мету - спасіння вічне, Він віддав своє життя серед важких терпінь, і його закінчив ганебною смертю на дереві хресному: "Христос нас викупив від прокляття Закону, ставши за нас прокляттям, бо написано: "Проклят усякий, хто висить на дереві" /Гал. З, 13; Втор. 21, 23/. Ті всі наруги й знущання Спаситель узяв на себе, щоб нас рятувати від страшних мук пекла. Так-то Ісус Христос сповняв своє зобов'язання від початку аж до останнього віддиху свого, щоб нам допомагати й ущасливити. Зробив Він це з любови до свого Небесного Отця й до нас, своїх грішних сотворінь.
Молитва:
Спасителю наш Ісусе! Ти ціле своє життя служив нам, твоїм грішним сотворінням, не тільки навчаючи нас словом і своїм прикладом, як належить Творцеві служити, але також віддаючи життя своє серед страшних терпінь, щоб нас рятувати від пекельного вогню. Той обов'язок, що його Твій Небесний Отець вложив на Твої плечі, Ти повністю виконав з любови до Отця й до нас, грішних. Спаситель, умивши ноги своїм учням під час останньої вечері, сказав до них: "Тож коли вмив вам ноги я - Господь і Учитель, - то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив" /Ів. 13, 14-15/. На жаль, Спасителю, ми навіть не думаємо йти за Твоїм прикладом і упокорюватись, умиваючи ноги нашим ближнім, наша житейська гордість забороняє нам так робити, та хоч ми й подивляємо Твою Божу покору й Твій великодушний приклад, самі не хочемо під тим оглядом послідувати за Тобою. Тож допоможи нам, Спасителю наш, щоб ми перемогли нашу людську гордість і чинили так, як Ти це чинив. Бо Ти, Господи, подібно як і Твій Отець Небесний, противитесь гордим: "Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать" /Як. 4, 6; І Пт. 5, 5/. Пречиста Діво, Мати Сина Божого, Ти відзначалася тою прегарною прикметою - покорою, бо коли Архангел Гавриїл звістив Тобі, що станеш Матір'ю Божого Сина, Ти покірно відказала: "Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову" /Лк. 1, 38/. Господь противиться гордим, бо гордість була причиною гріха й бунту ангелів. Тож, Пречиста Мати, випроси нам у Твого Божого Сина чесноти покори, щоб ми повинувалися Божим Заповідям і чинили Божу волю в нашому житті. Якраз при помочі тієї гордости диявол зводить багатьох людей і веде їх до свого підземного царства, до пекла. Вимоли нашому народові чесноту покори, щоб ми всі підкорялись волі Отця нашого Небесного, що її Він об'явив у своїх Божих Заповідях. Ми ж, діставшися до Божого місця спокою й вічного відпочинку, славитимемо Тебе й дякуватимемо повік за Твою ласку. Амінь.