Любі друзі, загальне право для сотворінь, щодо їхнього участкування в управлінні всесвіту, знаходить своє примінення у світі ангелів. Святе Письмо подає імена тих небесних духів, почавши від найнижчих, аж до найвищих - Серафимів. Доктори й Богослови Католицької Церкви групують їх у дев'яти ангельських хорах: Ангели, Архангели, Престоли, Господьства, Начала, Власті, Сили, Херувими й Серафими; ті ж знову в трьох ієрархіях, відносно їх урядів і досконалости дарів. В тому величезному світі, що його число перевищує нашу спромогу обрахунку, впорядковане підкорення нижчих шарів вищим діє без винятку й без вади, а допомога вищих ангелів нижчим - без жодної перерви.
В небі панує досконалий порядок, якому Спаситель дає вияв у Його Господній молитві, висказуючи своє бажання: "Хай прийде Твоє царство, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі" /Мт. 6,10/. Виходить із того, що в небі мусить бути справді досконалий порядок і підкорення Божій волі, коли кожен із тих небесних духів бажає сповнити волю Небесного Отця найкраще, як тільки зможе. Тож коли ми так застановляємось над їхнім і нашим поводженням і заховуванням Божої волі, дійсно мусимо встидатися нашої поведінки. Найперше тому, що ми звичайно кладемо нашу волю на першому місці понад волею нашого Творця й думаємо, що нам можна робити, що тільки забажаємо. Забуваємо дуже часто, що найважливішою волею у вселенній є воля Небесного Отця - Творця всього світу, як виходить ясно зі слів Господньої молитви: "Отче наш, що єси на небі! Нехай святиться Твоє ім'я. Хай прийде Твоє царство, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі" /Мт. 6, 9-10/. А крім того, воля Творця завжди й у кожному часі переможе, хоч би ми не знати як дуже старалися їй противитись. Господь Творець уже від віків усе передбачив, а сотворюючи вселенну, кожному сотворінню призначив його мету, що має допомогти осягнути Його досконалість. Тож не диво, що Господь не може дозволити, щоб грішні люди своїми маніпуляціями звели Божі плани й їх розладнали, інакше настав би нелад у цілому Божому світі зі шкодою для всього сотворіння, включаючи й людей. Господь мусить постійно удержувати свою Божу волю також із причини добра всіх сотворінь, тому що Божа воля мала й має завжди на увазі добро сотворінь. Як про те натякає Книга Мудрости, кажучи: "Ти милуєш усіх, бо Ти все можеш, і не зважаєш на гріхи людські, щоб дати їм можливість покаяння. Ти любиш усе, що існує, і не бридишся нічим з того, що сотворив, бо якби Ти щось ненавидів, то й не витворив би. Як же щось могло б продовжувати існування, якби Ти його не забажав був? Або як би щось могло зберегтися, коли б Ти його (до існування) не покликав? Та Ти щадиш усе, бо воно - Твоє, Господи життєлюбний" /Мт. 11, 23-26/. Такий досконалий порядок існує в небі, де вищі ангели помагають нижчим, ділячись з ними правдою й любов'ю; ті ж нижчі ангельські чини дістають цю Божу правду й любов від чинів вищих. Обидві, тобто правда й любов є без границь, так що спрага за обома не заспокоюється, але радше постійно росте, щасливо загострюється їх безмежними багатствами.
Дивною річчю є те, що збільшене участкування в Божій правді й любові не заспокоює ангелів, але радше збільшує їхній апетит за правдою й любов'ю. Це постійне бажання ангелів за правдою й любов'ю не спричинює в небі жодних труднощів, бо як уже було сказано - їх у небі є безгранично багато. Тому, помимо зростаючого апетиту ангелів за правдою й любов'ю, тих двох речей ніколи не забракне, але вистачає повністю для всіх. З повищесказаного виходить ясно, що, без огляду на те, скільки блаженних дісталось би до Царства Небесного й скільки з них бажали б насититися тими Божими дарами, для них завжди буде досить. Але приходить нам на гадку інша справа, а саме, чому блаженні в небі ніколи не заздрять іншим, які дістають більше небесного щастя, з причини їхньої більшої святости життя тут, на землі? Як знаємо, в небі буде також різниця між славою поодиноких святих залежно від їхнього праведного життя тут, на землі. Щоб це пояснити, візьмімо під увагу людей, що беруть участь у бенкеті, де мають насититися різними добрими стравами. Коли кожен із бенкетуючих має такі самі страви й вони є доступні для всіх у великій кількості, ніхто з них не буде заздрити тому, хто більше з'їв. Кожен бо має спромогу їсти, скільки лише зможе. Подібно й у небі, великі святі мають напевно більше ласк Божих, згідно з їхніми заслугами. Але тому що щастя в небі для кожного є таким самим і кожен із блаженних дістає його повністю, тому втішається тим багатством щастя, що дістає, тож не може заздрити іншому, що він є в спромозі осягнути того щастя більше. Подібно як і учасники бенкету не заздрять один одному, бо всі мають ті самі страви, хоч не всі мають спромогу спожити більше, як деякі з них. А щодо різниці в щасті, що ним блаженні втішаються, то вона виявляється в ступені щастя, бо в небі є різниці в щасті, подібно як є різниці між ангельськими хорами й ієрархіями. Бо навіть хоч є різниця у ступенях слави, слава основно є та сама.
Розважмо:
Нам, любі друзі, треба щораз то більше думати й розважати про радощі й щастя небесне, що жде на кожного з нас, який там дістанеться. Про ті розкоші й щастя небесне розважає св. Апостол Павло: "Те чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять" /І Кор. 2, 91. Розважмо так дещо про ті радощі, які будуть нашими, коли ми, живучи згідно із Заповідями Божими, осягнемо те місце Божого спокою. Подумаймо, скільки то разів ми бажали оглядати прегарні краєвиди чи то на землі, чи у небі й не могли, бо не мали вдосталь грошей або спромоги. А тут, після смерти, відкриються нам спромоги бути всюди, де тільки забажаємо, й ті місця бачити та ними втішатися відразу ж і так довго, як тільки забажаємо. Інші, знову, тут, на землі, багато хвороб перейшли й натерпілися та бажали б дуже, щоб вони від них відступили, так, щоб вони вже більше не відчували ні болю, ні умучення. Аж тут, після смерти, начеб за порушенням маґічної палички, ті всі хвороби перестануть докучати, умучення десь зникне, й вони, наче новонароджені діти, без жодного болю житимуть у постійному здоров'ї. Деякі, знову ж, бажали пізнавати багато цікавих речей, знати багато, але не мали змоги набути потрібного знання, й аж тут, при помочі Божого влитого знання, те все без труду й праці осягнуть. А що найважніше, вони матимуть змогу оглядати Творця вселенної лицем у лице й пізнавати Його досконало, так, як Він пізнає кожного з нас: "Коли я був дитиною, говорив, як дитина, думав, як дитина, міркував, як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче. Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж — обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний" /І Кор. 13,11-12/. В Одкровенні також говориться про щастя блаженних: "Це ті, що прийшли від горя великого і обмили одежі свої, і вибіліти їх у крові Агнця. Тому вони перебувають перед престолом Бога і служать Йому день і ніч у храмі Його; і Той, хто сидить на престолі, поселиться над ними. Ні голоду, ні спраги не матимуть уже більше, і не палитиме їх ні сонце, ні жадна спека, бо Агнець, що на середині престола, пастиме їх і водитиме їх на живі джерела вод, і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх" /Од. 7, 14-17/.
Молитва:
Господи мій Боже! Яке велике щастя Ти приготував нам після смерти, щоб ми бачили Тебе обличчям в обличчя — несотворенну безмежну красу. Все, що у вселенній є лише наслідуванням Твоїх Божих досконалостей, і те все ми бачитимемо в Тобі таким, яким воно в Тобі є. І тим безмежним щастям будемо насолоджуватися повік. Пречиста, допоможи нам дійти до Бога, до нашої мети, щоб ми, злучившись із Ним, славили Його й Тебе повіки. Амінь.