Любі друзі, світ ангелів є зразком уживання дарів Божих християнами, як про те пише св. Апостол Петро: "Кінець усьому близько. Будьте мудрі й тверезі, здатні до молитов. Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває! Будьте гостинні один до одного - без нарікання. Служіть один одному, кожен тим даром що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті. Говоріть лише у глузді Божих слів, служіть лише у дусі тієї сили, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог через Ісуса Христа, якому слава й сила по вічні, віки! Амінь" /І Пт. 4, 7-11/. Між ангелами Божими не знаходимо жодної причини, що давала б підставу нашій скупості з правдою; немає в них засліплення гордості, з якою вони б накопичували всіх Божих ласк для себе, щоб інший, їхній суперник, не випередив їх у присвоюванні Божих дібр. Ми, люди, навпаки є дуже заздрісними відносно всього, що ми чинимо чи маємо. Те все, що наше, не бажаємо ділити з іншими, щоб це не позбавило нас нашої слави, власности чи зиску. Через те ми стараємося забезпечити законом те, що наше; якісь винаходи - законом патентів, наші праці, тобто книжки, чи будь-що писане законами проти пляґіятів. Тобто все, що наше, ми стараємось хоронити всякими законами, щоб наших речей ніхто не вживав чи підроблював. Ці всі речі є чужими для ангелів. У небі бо немає важкої праці в навчанні чи в засвоюванні собі будь-якого знання. Немає перешкод для знання ані перерв у його допливі до ангелів, бо своє знання вони одержують безпосередньо від Творця - Господа Бога. Вони його лише сприймають без жодної праці чи зусилля зі свого боку. В тому сприйнятті їхньому немає жодного труду, але радше розкіш, бо вони мають змогу пізнавати величні правди безпосередньо від їхнього джерела - Господа Бога, й робити їх своїми власними. А тому що немає для них жодного труду в сприйнятті Божих величавих правд, немає в них заздрісного прив'язання до них, ані схильности, щоб перешкоджати іншим доступ до них. Бо з того немає для них жодної втрати, подібно як немає жодної втрати чи зиску, що могло б противитися можливості участкування тих правд із іншими ангелами. Так-то взаємна любов вищих ангелів спонукає їх ділитись ними із ангелами нижчих ступенів, щоб тим способом вищі ангели доводили нижчих до Бога Творця. А зрештою, вони свідомі того, що й для нижчих ангелів існує можливість їхнього одержання благ від того самого Бога безпосередньо. Він-бо не скупить нікому з них будь-яких ласк, що в небі побільшують щастя його Божих мешканців - ангелів та прославлених людей. У небі немає такого відношення між вищими й нижчими ангелами, як на землі існує між учителем і учнем. Комунікація не йде виключно в одному напрямі, начеб ті нижчі ангельські чини не мали нічого до вислову. Правдою, однак, є те, що нижчі чини не можуть учити нічому вищих, бо вищі одержують від Творця більше правд, як нижчі. Правдою є також те, що ангельський світ є цілком відмінним від нашого туземного світу. В нашому випадку людина мусить найперше навчитися слухати, тобто засвоїти собі знання, а щойно тоді, як уже те знання досконало опанує, може ним поділитися з іншими, які його не мають. Що є цілком слушно, бо як же хтось може навчити чогось, коли він сам нічого з того знання не має. Учитель мусить зрозуміти цю правду, що кожна людина має дещо знання й мудрости, щоб ними поділитися з іншими, й щойно тоді вона тим своїм набутим знанням може поділитися з іншими. Коли ж вона пізнає й зрозуміє, скільки ближній її перевищує її в знанні, вона, усвідомивши собі те, стає сама розумнішою, воднораз же й мудрішою для своїх ближніх. Це є стара правда, що кожна людина має певне знання, яке своїм трудом при Божій помочі набула, й тому може дещо зі свого скарбу знання уділити іншим. Воно так водиться в світі, що той, хто з трудом набув своє знання, з радістю бажає ним поділитися з іншими, а особливо тоді, коли бачить у тому якусь власну користь.
Так справа не мається з ангелами Божими. Ангели одержують своє знання з найвищого джерела, від самої правди - Господа Бога, тому їхнє знання є без жодної помилки. За тим знанням їм не треба далеко шукати, бо всемогутній Бог є завжди близько них, як про те говориться в Діяннях Апостольських, що Господь "...створивши з одного весь рід людський.., щоб вони шукали Бога, чи, може, навпомацки не знайдуть Його, - хоч Він від кожного з нас недалеко. У ньому бо живемо, рухаємося й існуємо..." /Ді. 17,26-28/. Про ту всюдиприсутність Божу говорить і Псалом: "Ти мене випробував, Господи, і знаєш. Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш. Чи ходжу я, чи спочиваю, Ти добре бачиш; Тобі відомі всі мої дороги. Бо ще нема й слова на язиці у мене, а Ти, Господи, вже все знаєш. Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене Твою руку" /Пс. 139, 1-5/. Й Господь уділяє кожному ангелові того свого знання, очевидно, не однаково, але в залежності від їхнього сприймання. Вищі ангели, маючи більший і завершеніший розум, сприймають того знання в більшій, нижчі ангели, в залежності від їхнього меншого чи менш досконалого інтелекту, сприймають знання Боже в меншій мірі. Але на тому нічого не тратять, маючи перед собою цілу вічність, сприймають Боже знання, наскільки їхній розум може сприймати. І так будуть сприймати цілу вічність, і ніколи не зможуть сприйняти всього, бо знання Боже безконечне.
Розважмо:
А тепер розважмо, як справа мається з розмовами нижчих ангелів із вищими; про їхню можливість і свободу участкування їхніх ідей не тільки між собою, але також з самим Господом Богом. Очевидно, це все є лише наші гадки, про них нічого певного не знаємо, бо ми не були ще в небі й про нього нічого сказати не можемо. Про те може нас повчити єдиний Ісус Христос, який у розмові з Никодимом заявив: "Ти вчитель Ізраїля, а того й не знаєш? Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, - ви ж свідчення нашого не берете до уваги. Говорив я вам про земне, а ви не віруєте, - як же увіруєте, коли вам про небесне говоритиму? Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий! Тож так як Мойсей змія підняв у пустині, — так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує в Нього, жив життям вічним" /Ів. З, 10-15/. Ангельська спільнота - це спільнота чистих духів, у якій немає насилля, ненависти, розділу, але постійна братня любов, яка допомагає кожному з них спрямовувати їхню любов у першу чергу до Господа Бога, Творця вселенної, а опісля - до кожного з них, участкуючи з усіма величезний Дар Божий - візію блаженних, тобто видіння Бога Творця обличчям в обличчя та безмежне щастя, що з того видіння приходить кожному з них. Про таке свобідне й щедре участкування Його Божих дарів говорить Ісус Христос: "Ідіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте" /Мт. 10, 6-8/.
Молитва:
Добрий мій Господи Ісусе. Коли так думаю про себе самого, питаюсь деколи, чому я так заздрісно бережу мої речі й не бажаю ділитись ними з іншими моїми ближніми. Може тому, що як поділю мої речі з іншими, вже сам їх не буду мати. То правда, я працював важко, щоб їх набути, але зданий на мої власні сили, я не міг би те все дістати, вони стали моїми при Твоїй помочі, Господи. Ти ж сотворив їх із нічого, подібно як і мене, і то не лише для того, щоб я сам мав і нікому іншому не давав, але щоб ділився всім, що завдяки Твоїй Божій доброті даром від Тебе одержав! Дай мені ласку, щоб я ділився всім, що в мене є, бо те все, що я маю, є радше Твоїм; бо Ти все створив із нічого й із Твоєї доброти уділив мені, щоб те, чого маю забагато, дав іншим. Пречиста Мати, яка така добра для нас усіх, що не пожаліла свого Божого Сина, але віддала Його за нас на муки й смерть, навчи мене, як і мені треба помагати іншим, бо ж ми всі діти одного й того самого Бога-Батька. Та й за нас усіх Твій Божий Син віддав своє життя на хресті, щоб нас рятувати від пекельних мук. Допоможи нам наслідувати Його в нашому житті й служити Йому, як Він послужив нам. Амінь.