Любі друзі, частина ангельського світу, що є в'язницею упавших ангелів, має також свій основний порядок нижчих і вищих ангелів - дияволів. Вони всі одного разу були створені чистими ангелами, їхній начальник Люцифер - Світлоносець, носив світло перед самим Господом Богом. Коли ж Творець, бажаючи переконатися в їхній любові до себе, поставив їх на пробу, тоді одна частина з них, під проводом Люцифера, відмовила в послуху своєму Творцеві. Замість повинуватись Творцеві, сповняючи Його святу волю, вони відвернулись від Господа, вибираючи себе самих - свою гордість. Тим своїм рішенням - спротивом Божому велінню - вони запечатали свою долю навіки. Господь Бог своїм прокльоном скинув їх із небесних висот у пекельну безодню, сповнену вічним палаючим вогнем. Тим своїм рішенням і відверненням від Бога вони навіки там зостаються; для них уже немає ні каяття, ні повороту до Бога. Те відвернення від Бога й вибір своєї власної волі проти волі Творця зостається з ними повіки, бо вони наче закам'яніли в своєму рішенні й його вже змінити не можуть. Чому ж Господь так страшно покарав їх за єдиний гріх, а з другого боку, милосердиться над нами, що сповняємо стільки прерізних гріхів. Господь є милосердним до людей, бо в них немає такого повного знання, як у дияволів. У людей дальше воля є хиткою, на неї впливають прерізні речі, спокуси мають на неї вплив, тому й не диво, що справедливий Господь є до нас поблажливим, бо люди радше з причини своєї слабости грішать. У ангелів-дияволів того немає. У них досконалий інтелект пізнав із точністю, чого Творень від них вимагає. Вони знали, що їх жде, коли не підкоряться Божій волі, але все-таки їхня гордість не хотіла відступити, й вони рішилися йти проти волі Творця, й те рішення було остаточним, щось подібного станеться з кожним із нас, коли вмремо з важким гріхом на душі, після смерти вже не буде можливости поправитися або змінитися. Пекло - це страшне місце, про те вже знаємо зі слів нашого Спасителя Ісуса Христа, коли Він говорить про небезпеку тієї людини, яка піддається спокусі: "І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло" /Мт. 5,29-30; 18, 8/. Та не лише місце пекла є страшним, але й товариство дияволів і проклятих не є кращим. У противенстві до добрих ангелів, які в небі живуть у згоді й у взаємній любові, там панує лише ненависть, злоба й гнів один проти одного. Злі духи в пеклі огірчені й заздрісні, ненавидять один одного і всіх разом, також і себе самих та свою незавидну долю. Головна ненависть звертається до їхнього Творця, до Господа, який своїм справедливим Судом їх послав до того місця вічних мук.
Чи там, у пеклі, є якісь розмови. То правда, але ті слова чи розмови - це лише прокльони, неправда, ненависть, обман. Спаситель вже сам натякає на заховання дияволів, звертаючись до фарисеїв і книжників: "Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько ложі" /Ів. 8, 44/. Вже у Книзі Буття диявол брехнею зводить Єву до гріха, запевняючи, що як лише скуштують овочу забороненого дерева, стануть, як боги: "І сказав змій до жінки: "Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло" /Бут. З, 4-5/. Довіряючи дияволові, жінка скуштувала овочу з дерева знання добра й зла, сповняючи важкий гріх непослуху Божій волі, та враз із своїм мужем була прогнана з Раю. І так за непослух волі Творця вони втратили Рай не тільки для себе самих, але й для всіх людей. Тож не диво, що товариство нечистих духів є нестерпною мукою для всіх тих, що там з ними живуть і постійно мучаться.
Та не тільки брехню важко людям у пеклі переносити, але й їхня правда не краща. Вона сповнена ненависти до їхнього Творця, який із радощів неба скинув їх у пропасть пекельного вогню. Їхня правда сповнена прокльонів, ненависти, оскаржень і погроз проти Господа й проти всіх, які бояться Його і сповняють Його святу волю. Під поштовхом тієї ненависти вони всіма силами стараються знівечити плани Божі відносно спасіння людей, зводячи їх із дороги правої на дорогу гріха. Тому що Творцеві всемогутньому вони нічого вдіяти не можуть, мстяться на Божому образові й подобі, на людях, на душах яких Творець вирізьбив свій образ і подобу. Вони вживають усього свого диявольського знання й хитрощів, аби не допустити людей до того щастя, що вони самі колись мали одержати, але навпаки, щоб довести їх до свого царства тьми на вічну муку.
Розважмо:
В нашому туземному житті, каже Христос, маємо дві можливості, чи, як Він те назвав, двоє дверей: "Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять" /Мт. 7,13-14/. Як виходить зі слів нашого Спасителя, диявол і його ангели працюють затяжно й успішно, щоб відводити людей від Господа, щоб радше догоджували своєму тілові й сповняли свою власну, а не Божу волю. Спокушують їх, вказуючи на розкоші грішних доріг, на задоволення, якими дорога гріха заспокоює бажання тіла, воднораз же вказують, якою важкою й болючою є дорога справедливости, покори, чеснот і служби Богові. Й нерозумні люди дуже часто відходять від своєї мети, від щастя неба, а радше за підшептами диявола слідують за ним, бо його дорога тут, на землі, багато легша, вигідніша. А про те, що нею можуть зайти до пекельної пропасти, вони не вірять, уважаючи, що пекла немає; або що Господь є задобрим, щоб карати їх так важко, відкидаючи від себе, й посилаючи на страшну муку. Не хочуть зрозуміти тої правди, що то не Господь Бог посилає, але вони самі вибирають пекло, не слухаючи Заповідей Божих. Бо ж і сам Спаситель сказав молодцеві: "Як хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей" /Мт. 19, 17/. Тому що заховування Заповідей Божих є нашим доказом любови до Господа Бога: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете." Бо "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 15; 21/.
Молитва:
Ти, Господи Боже мій, сотворивши нас і давши нам свобідну волю, нікого не змушуєш підкорятись Твоїм Заповідям; Ти дав нам повну свободу дії, як про те запевняєш у Книзі Сираха: "Це він (Творець) від первоначала створив чоловіка і лишив його в руці свого власного рішення. Якщо тільки побажаєш - Заповіді збережеш, і дотримати вірність - у твоїй добрій волі. Перед тобою він поставив вогонь і воду: куди лиш захочеш, туди й простягнеш твою руку. Ось перед людьми - життя й смерть: що забажає, те йому й дасться. Бо велика мудрість Господня, Він сильний владою і всевидющий. Його очі на тих, які Його страхаються, і Він сам відає кожне діло людське. Нікому не велів Він бути нечестивим, нікому не давав Він дозволу грішити" /Сир. 15, 14-20/. Нам також, Господи, Ти дав свобідну волю й бажаєш, щоб ми сповняли Твою волю, що її об'явив у своїх десяти Заповідях. Але Ти, Господи, добре знаєш, які ми немічні, як наша, первородним гріхом звихнена природа веде нас до злого. Тож допомагай нам Твоїми ласками, щоб ми не грішили, але сповнюванням Твоїх Заповідей доказували Тобі нашу любов і спасали наші душі. Пречиста Мати, заступайся за нами в Твого Божого Сина, щоб Він простив нам наші гріхи й помагав їх оминати. Він повчив св. Петра, що треба завжди прощати тим, що прогрішилися проти нас: "Не кажу тобі: До сімох разів, - але до сімдесяти раз по сім" /Мт. 18, 22/. Ти, Господи, не тільки навчаєш, але сам прощаєш нам наші незліченні гріхи. Ми каємось, що Тебе ображали, тож будь ласкавий і прости нам гріхи наші. Амінь.