Любі друзі, згідно із загальним правилом, що його ми подали раніше, вищі істоти мають помагати нижчим у їхньому прямуванні до Господа Бога. Через те ангели - Божі духи, найвищі з усіх земних сотворінь, повинні мати участь в управлінні світом радше, ніж які-небудь туземні сотворіння. Поганські філософи, як Платон та Арістотель, прийшли близько до тої глибокої правди, найперше із знання наукового права, коли твердили, що ангели є рушіями й правителями тіл небесних - зір, місяців, сонць, планет. Очевидно, це було б у гармонії з певністю всемогутности й щедрости безмежної доброти Божої, щоб влада й знання адміністративне над фізичним світом були широко розділені між підкореними Богові істотами.
Під тим оглядом, Господь об'являє свою доброту, даючи участь своїм сотворінням не лише в Його Божому житті й безмежному щасті, але також даючи їм можливість участкувати в правлінні світом. Вже Спаситель наш Ісус Христос приобіцяв своїм Апостолам участкування в Його Божій владі як відповідь Апостолові Петрові на його питання: "Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?" Ісус відповів їм: "Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на Престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцать поколінь Ізраїля. І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину" /Мт. 19, 27-29/. Тим способом участкування ангелів в управі всесвіту є досконалим доповненням дії ангелів, їхньої вищости над фізичним світом. Воднораз це не є зменшенням точности наукового знання про сонця, місяці, зорі, припливи й відпливи моря та вітри. Адміністрація вищих ангельських істот не включає знищення нижчих ані усунення тих, що мають нижчі ступені самовистачальности.
Якщо воно так справа мається, ми тепер розуміємо велику вагомість небесних духів у нашому власному житті. Господь призначив їм дбати про нас, як про те говориться у Псалмі: "Бо ангелам своїм Він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах. І на руках тебе носитимуть, щоб не спіткнулася нога твоя об камінь" /Пс. 91, 11-12; Мт. 4, 6; Лк. 4,10/. Очевидно, це не означає, що Гослодь Бог не міг би сам про те все подбати, бо будучи всемогутнім, Він може сам усе зробити й не потребує помочі від нікого. Як про те говорить інший Псалом: "Наш Бог на небі; усе, що захотів, створив Він" /Пс. 115, З/. Для всемогутнього Господа Бога немає жодних труднощів, бо Він може зробити все, що тільки захоче, що підтверджує Божий Єдинородний Син Ісус Христос словами: "У людей це неможливо, - але не в Бога; у Бога бо все можливо" /Мк. 10, 27/. Або на другому місці: "Ісус глянув на них пильно й мовив: "У людей це неможливо, Богові - все можливо" /Мт. 19, 26/.
Це участкування у правлінні всесвітом не противиться абсолютній незалежності Творця та Його абсолютній владі у вселенній, як то вже часто ми підкреслювали. Чому? Бо кожне сотворіння залежить повністю від Господа Бога Творця в своєму існуванні й у кожній дії; тобто будь-що воно робить, думає чи бажає. Так що ми, люди й ангели, не могли б нічого самі з себе зробити. Відносно того Спаситель висловлюється в Св. Євангелії: "У мені перебувайте - а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду приносити, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, - ви гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у мені не перебуває, той мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь і вони згоряють. Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас" /Ів. 15, 4-8/. Всі сотворіння, а передусім Божі найвищі сотворіння, у всьому повністю залежать від свого Творця й Бога, так що без Його підтримки й співпраці нічого не могли б зробити. Тим способом ділячись із нами своєю співпрацею, Він доказує нам свою доброту й любов супроти нас, підтримуючи нас і співпрацюючи з нами в усьому, що тільки ми робимо. Бо Він міг би все й без нас зробити, але так співпрацюючи з нами, Господь Бог дає нам зробити якесь діло, за яке дістанемо від Нього нагороду, начеб ми його самі зробили. Він бо бажає, щоб ми собі в Нього заслуговували на вічне щастя небесне, хоч добре знає, що без Його співпраці ми не в силі будь-що доброго зробити. Бо треба нам знати, що перед будь-яким добрим ділом Господь Бог мусить піддати нам спасенну гадку його зробити. Пізніше мусить нам завжди пригадувати про те добре діло, що його бажаємо довершити. У виконуванні даного діла мусить нам допомагати, щоб ми дійсно його довершили. Отже, як самі бачите, Господь від самого початку рішеного діла, аж до його виконання, мусить нас не опускати, щоб воно дійсно довершилось. Так що дане діло є радше Його власним, а не нашим. Ми вже дуже багато робимо, коли не противимось Його Божим ласкам, які Господь нам посилає, щоб ми були спроможні будь-що робити. Господь, однак, приймає все, начеб то ми нашими зусиллями вчинили, бо Він любить кожного з нас безмежно, чого доказом є слова Його Єдинородного Сина: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним - світ спасти. Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в Ім'я Єдинородного Сина Божого" /Ів. З, 16-18/.
Розважмо:
Коли глянемо на вселенну, діло Божих рук, мусимо її подивляти, бо в ній кожне сотворіння має сповняти своє, Богом призначене завдання, від початку аж до кінця. Господь ділиться з нами у всьому, що робить, бажаючи, щоб ми участкували в Його Божому ділі, за що Він винагороджує нас своїми дальшими ласками, щоб ми більше плодів приносили. Господь, наче той добрий туземний батько, любить мати своїх дітей близько себе, щоб їм показувати свої діла, й відчуває вдоволення, що діти Його слухають і стараються наслідувати, хоч вони й негодні всього доконувати. Він вдовольняється вже тим, що ми приймаємо завдання, яке Він нам призначив, хоч ми самі не в силі його виконати без Його Божої помочі. Без тієї Божої підтримки Він ніколи не залишає нас, та як побачить, що ми не в силі того зробити, Він на перший поклик про поміч вже є при нас і допомагає нам осягнути те, що ми хотіли зробити. Нам не треба журитися, що Господь не знає, що ми Його потребуємо, бо Він є завжди при нас: "Ти мене випробував, Господи, і знаєш. Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш. Чи ходжу я, чи спочиваю, Ти добре бачиш; Тобі відомі всі мої дороги. Бо ще нема й слова на язиці у мене, а Ти, Господи, вже все знаєш. Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене Твою руку. Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!" /Пс. 139, 1-6/.
Молитва:
Коли так розважаю все, що Ти, Господи, для кожного з нас робиш, то сам не знаю, як Тобі за все добро й Твою безустанну опіку дякувати? Ти піддаєш нам спасенні гадки й своїми ласками допомагаєш, щоб ми їх переводили в діло. Ти все знаєш, бо завжди Ти близько нас, знаючи, що без Тебе, без Твоєї постійної підтримки ми б пропали. Ти, Господи всюдиприсутній, як каже псалмоспівець: "Куди мені піти від Духу Твого? Куди мені втекти від обличчя Твого? Зійшов би я на небо - Ти там єси, ліг би я у Шеолі - і там Ти. Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, - і там рука Твоя мене б водила, і Твоя десниця мене б тримала" /Пс. 139, 7-10/. І не диво, що від Господа ми ніяк не можемо втекти, бо "...Він від кожного з нас недалеко. У Ньому бо живемо, рухаємося й існуємо..." /Ді. 17, 27-28/. Будучи свідомими тої близькости Господа, молимо Тебе, Пречиста, заступайся за нами, грішними, у Твого Сина випроси нам ласки завжди служити Йому, уникати гріхів та, взявши наші щоденні хрести, слідувати за Ним. Ми свідомі нашої повної залежности від Нього й тому благаємо Тебе, щоб Він ніколи не залишав нас самих, але опікувався нами повсякчасно. Амінь.