Любі друзі, різні люди мають свої поняття про участь ангелів, про ангельське управління всесвітом. Деякі з них повні милого абсурду дитячих казок чи байок, щось на подобу тих, що їм, як маленьким дітям, розказували старенькі бабці, щоб вони сиділи тихо й не пустували. Очевидно, що в ангела немає сили, щоб перемінити людину в коня чи в якусь іншу звірину, а якогось поганця - в гадюку чи якогось небезпечного звіра, а то й у ріку чи гору. Переглядаючи Святе Письмо, ми не знаходимо, там таких історій чи оповідань. Очевидно, в ньому є багато чуд, що їх Господь Бог на прохання пророків, Апостолів чи святих людей творив, щоб їм помагати в проповідуванні Божої науки чи, як ми називаємо, євангелізації. Але ті чуда є винятками з природних законів, і Господь їх творив, а то й далі творить, заради якогось морального добра деяких людей, а то й багатьох людей, щось як те, на мою гадку, чудо, що його довершив Господь у трьох днях, щоб наш народ визволити від комуністичного ярма та щоб допомогти нам Йому служити без перешкод чи заборон з боку безбожного атеїстичного уряду. Господь, однак, ніколи не творить чуд, щоб звернути нашу увагу на себе чи щоб справити на нас враження. До такого чуда старався диявол, щоб спокусити Спасителя, винісши Його на вершок єрусалимської святині й кажучи: "Коли Ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: Він ангелам своїм велітиме про Тебе, і вони візьмуть Тебе на руки, щоб ти своєю ногою часом не спіткнувсь об камінь" /Мт. 4, 6/. Думав, що Спаситель послухає його, щоб таким чудом звернувши на себе увагу людей, мати можливість легше переконувати їх прислухуватися до Його проповідей і навертатись до Господа Бога. Спаситель відповідає йому: "Написано також: Не будеш спокушати Господа, Бога твого" /Мт. 4, 7/.
Подібно й жиди спокушували Спасителя, вимагаючи від Нього знаку з неба на доказ Його Божеського послання. Та Він відмовлявся заспокоїти їхню цікавість: "Тоді деякі з книжників та фарисеїв озвались до нього: "Учителю, ми хочемо побачити якийсь знак від Тебе". А Він у відповідь сказав їм: "Лукаве поріддя і перелюбне вимагає знаку, та знаку не буде йому дано, як тільки знак пророка Йони. Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні й три ночі. Люди ніневійські стануть на суді з цим родом і його засудять, бо вони покаялися на проповідь Йони, а тут є - більше ніж Йона! Цариця півдня стане на суді з цим поріддям і його засудить, бо вона прибула з кінця світу, щоб побачити мудрість Соломона, а тут є - більше від Соломона!" /Мт. 12, 39-42/. Подібне домагання про чуда мали до Спасителя мешканці міста Назарета, кажучи: "Всі свідчили про Нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст Його, і говорили: "Чи ж він не син Йосифа?" А Він казав їм: "Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині". Він же додав: "Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині" /Лк. 4, 22-24/. Там також Спаситель відмовився творити чуда, заради їхнього браку віри.
Ангели, подібно як і ми самі, не можуть нічого вдіяти чи змінити з внутрішньої природи речей. Ідея адміністрації природних речей не включає зміни природних законів - це було б сотворюванням, а вони самі не можуть нічого сотворити. Бо діяти понад, поза чи проти законів природи може лише Господь Бог, тому що Він враз із сотворенням вселенної їх сотворив, і може їх до вподоби уживати. Він вложив їх у природу, й тому Він єдиний від них незалежний, тобто може завісити їхню дію, як тільки захоче. Він, однак, не робить того, щоб збудити в людей подив, подібно як й Ісус Христос не робив чуд, щоб люди дивувалися, але тільки тоді, коли бачив потребу того - добро людей. Так, наприклад, наситив п'ятьма хлібами й двома рибами 5 000 народу, не рахуючи жінок і дітей. Спаситель учинив те, щоб доказати людям, що Він не звичайна людина, але всемогутній Бог: правдивий Бог від Бога. Пізніше Спаситель вказує на свої чуда як докази Його Божого післанництва. "Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його. Тоді мовив до них Ісус: "Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?" А юдеї відповіли йому: "За добре діло ми Тебе не каменуємо, але - за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!" Озвався до них Ісус: "Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви - боги? Коли, отже, Закон богами зве тих, до кого слово Боже було, - а Писання годі усунути! То до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, - бо я сказав, що я - Син Божий? Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого! Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці" /Ів. 10, 31-38/.
Розважмо:
Ми добре знаємо, що існує різниця між чудами Господа Бога та оповіданнями, що люди собі взаємно й своїм дітям розказують. Такими є байки чи оповідання про злих чарівниць, чи відьом, а також про добрих фей, що помагають. Це є лише витвори людської фантазії, а не дійсні постаті. Їх люди придумали, щоб забавляти своїх дітей, які люблять такі фантастичні оповідання. Але є також люди, які з фактів роблять фантазії, як наприклад, деякі вчені, що кажуть, ніби всесвіт постав із якоїсь незнаної ближче експлозії. Той, під кожним оглядом доцільний всесвіт, у якому все так чудно систематично уложене, до мети спрямоване, що навіть учені, розважаючи вселенну, не можуть надивуватися доцільністю й послідовністю законів всесвіту, й те, згідно з гадками деяких "доморослих учених", мало б постати саме зі себе, без премудрого й всесильного Бога Творця; коли навіть маленьке зеренце піску саме зі себе не постає. Вони вважають, що так має бути тільки тому, що не хочуть прийняти Господа, всемогутнього й премудрого Творця світу й усього, що в ньому. Про таких "мудреців" говорить Псалом: "Каже безумний у своїм серці: "Немає Бога!" Зіпсувалися, мерзоту коять; нема нікого, хто добро чинив би. Господь із неба споглядає на синів людських, щоб подивитись, чи є розумний, що шукає Бога. Всі відвернулися загалом і зледащіли; нема нікого, хто добро чинив би, нема ані одного" /Пс. 14,1-3; 53,2-4/. Звичайно, експлозія руйнує речі, але в жодному випадку їх не будує. А крім того, що то за випадок був би, що міг би оцей чудовий всесвіт звичайною експлозією з нічого привести до такого досконалого порядку? Справді, лише безумна людина могла б щось подібне вигадати.
Молитва:
Господи Боже, як Тобі прикро слухати таких нерозумних вигадок і висновків, щоб тільки доказати, що Тебе, всемогутнього, саме добро й життя, немає. То правда, шо були такі філософи, які вважали себе розумними людьми, такими не бувши. Бо були такі, які вважали, що лише вони існують, а поза ними немає нікого іншого. Були й такі, які твердили, що існує лише їхня гадка, ідея, а поза нею немає нічого, навіть їхнього власного тіла. Але, як то кажуть прості люди, "немає такої глупоти, щоб її людина не вигадала!" Тому краще бути звичайною, простою людиною й у покорі подивляти вселенну, твір Божих всесильних рук, замість старатись щось надзвичайне вигадати! Й таких гордих людей Господь не раз карає, вказуючи, якими нерозумними вони є. Бо Господь "Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать" /Як. 4, 6; І Пт. 5, 5/. Господи, не дозволь мені мудрувати, але покірно сприймати мудрість Твоїх Божих слів, що їх Ти помістив у Посланні до нас, Твоїх грішних людей. Пречиста Мати Божого Сина, вимоли нам усім ласку мудрости, щоб ми, спізнавши правду, закинули всі людські мудрування й старалися вдумуватись у Твої Божі слова. Ми не завжди слухали їх, але старалися пізнавати людські мудрощі, але Ти, Господи, повчив нас, підкоривши нас нерозумній людській філософії, яка силою навчала нас неправду, й ми мусили слухати її. Та тепер Ти вже нас звільнив від тої нерозумної науки й бажаєш, щоб ми повернули до Твоїх Божих правд. Пречиста Мати, вимоли нам ласки у Твого Божого Сина, щоб просвітив нас, так щоб ми пізнали правду й повірили в Нього. Амінь.