Анонім | 2013-06-07 в 19:52:19 |

Христос Воскрес!

Підкажіть, будь-ласка, чи можливий шлюб між християнкою і мусульманином (не міняючи віри ні з чиєї сторони). Де про це можна прочитати у Біблії?

Анонім | 2013-06-08 в 00:38:58 |

Христос Воскрес! Маю запитання про шлюб між різними вірами (християнкою і мусульманином (маю на увазі українських мусульман, а не тих, що живуть у інших країнах), чи можливий він з точки зору Церкви? І підкажіть, будь-ласка, де саме у Біблії можна знайти відповідь?

о. Ігор Демків| 2013-06-11 в 22:38:29 |

Воістину Воскрес! Щоб докладно відповісти на це питання потрібно провести серйозний виклад, або ж солідне спілкування, зі зрозумілих причин побудуємо нашу відповідь в канонічному аспекті, коротко, однак з мінусом - не широко. Норми Кодексу Канонів Східних Церков, які представимо, очевидно репрезентують науку Церкви, базовану на Святому Писанні і Святому Переданні.

Етап № 1 .Диспенза (послаблення права) від перешкоди Нерівності богопочитання.

Канон (далі Кан.) 803 § 1. Правосильно укладати подружжя з нехрещеними не можна. А § 3. цього ж канону каже: Щодо умов диспензування слід застосовувати кан. 814. Отже, є можливе диспензування (послаблення права). Що ж нам каже цей канон:

Кан. 814 – Дозвіл з виправданої причини може дати місцевий Ієрарх, але нехай його не дає, якщо не будуть виконані такі умови:

1-е - католицька сторона повинна заявити, що вона готова відсунути від себе небезпеку втрати віри, і дати щиру обіцянку, що зробить усе в міру сил, щоб усі діти були охрещені і виховані в католицькій Церкві;

2-е - друга сторона повинна бути своєчасно повідомленою про обіцянки, які дала католицька сторона, так щоб справді була свідома змісту обіцянки і зобов'язання католицької сторони;

3-є - обидві сторони повинні бути ознайомленими з цілями й істотними особливостями подружжя (єдність і нерозривність), яких не може виключити жодна сторона.

Етап № 2. Форма вінчання і диспенза від неї.

Кан. 828 – § 1. Тільки ті подружжя правосильні, які укладаються згідно із святим обрядом перед місцевим Ієрархом чи парохом або ж священиком, якому одним з цих двох було надане повноваження благословити подружжя, а також у присутності принаймні двох свідків......

§ 2. Священним вважається цей обряд через саму участь священика, який асистує і благословить.

Отже вищесказане стосується форми вінчання, що ж щодо диспензи (послаблення права), то тут є так:

Кан. 835 – Диспенза від приписаної правом форми вінчання застерігається Апостольському Престолові (Рим), або Патріярхові, який повинен надавати її лише з дуже поважної причини.

Старт вищезгаданих етапів розпочинається у випадку вірного УГКЦ Львівської Архиєпархії, в канцелярії цієї ж Архиєпархії.

В практиці УГКЦ в Україні такі шлюби між нашим вірним і представником мусульманської віри не часті. Ті ж що відбувались, то відбувались не за якоюсь спеціально виданою формою, а священнодіявся шлюб, який ми всі знаємо (часами деякі моменти скорочувались). Коли справа доходила до присяги, то мусульманин її виголошував, але закінчував словами : "Так мені Боже допоможи". Кінцівку:" В Тройці Святій Єдиний і всі святі" не виголошував, бо в них такого розуміння і віри немає.