100 років храму Пресвятої Трійці, Борщовичі.
Приємно знайтися разом з вами на молитві в храмі, який уже сто років служить вірному народові, щоб сюди входити й молитися. Дуже важлива спільна молитва вірних, тому що трапляється, що моління одиниці не таке уважне й зосереджене, а, коли воно єднається у молитву спільноти, лине до Господа в одній єдності. Тому приходимо у храм чи, як мовив Ісус Христос: «… Мій дім назветься домом молитви, ви ж робите його печерою розбійників» (Мт 21,13).
Церква, як будівля, це – дім молитви до Небесного Батька, молимося до Пресвятої Трійці, Богородиці, ангелів та святих. І з Борщович є святі, люди неба, які моляться за нас перед престолом Небесного Батька, пам’ятають про свою країну, рідних, близьких і краян. Святі наших міст та сіл заступаються перед Господом за свою землю, благають в Бога завершення війни, випрошують миру. Колись Авраам просив Бога, щоб пощадив мешканців міст Содом і Гоморра. «Сказав же Господь: Крик Содом і Гоморри розмножився, і їхні гріхи дуже великі» (Бут 18,20).
Гріхи людей спровокували покарання, стягнули негативну енергію. Авраам нав’язав діалог з Господом, рятував положення й запитував Бога чи він знищить мешканців міста, коли там буде 50 праведників? Господь відповів, що не знищить. Тоді патріарх насмілився кілька разів звертатися до Господа, зменшуючи число праведників і Господь був готовий не карати міста. Представляю текст з книги Буття 18-тий розділ і ось, кінцівка цієї розмови: «… Господи, якщо заговорю ще раз. Якщо ж знайдуться там десять? І сказав: Не знищу задля десяти. Відійшов же Господь, як закінчив говорити до Авраама, і Авраам повернувся до свого місця» (Бут 18,32-33). У місті не знайшлося десяти праведників?!
Слухаймо уважно, теж авторський текст із другої книги Маккавеїв: «Отже, благаю тих, що читають цю книгу, не розчаруватися нанесеними, а вважати, що кари не на вигублення, але на упімнення нашого роду. Бо не попустити безбожним на довгий час, але (дати), щоб зразу надійшла кара, це знак великого добродійства. Бо не так як над іншими народами Владика чекає, довготерплячи аж доки вони не прийдуть до повноти гріхів, щоб їх покарати, не так Він судив, щоб було з нами, щоб не помститись над нами вкінці, коли наші гріхи дійшли до повноти. Тому то Він ніколи не відбирає від нас милосердя, а, картаючи поганими подіями не оставляє свого народу» (2Мак 6,12-16). Мені не хотілося коментувати тексту, а представити оригінал й показати глибоку думку автора відносно гріхів, кари та милосердя. Автор вказує, що краще відразу карати, бо коли дійде до повноти гріхів, тоді людина не буде мати духовної сили, не буде довіри до Бога, щоб просити його прощення гріхів. За тим слідує й вічна загибель!
З читання сьогоднішнього тексту євангелія від Матея, Ісус виразно повчає: «Син Людський прийшов знайти і врятувати те, що згинуло» (Мт 18,11). Господь не зацікавлений, щоб людину залишити на шляху вічної погибелі. Бо ми добре не розуміємо, що таке вічно терпіти, а Господь володіє вічністю. Тому Спаситель представляв велику доброту й милосердя Небесного Батька до грішника, порівнюючи його із загубленою вівцею, яку чоловік шукає, не зважаючи, що має 99 овець!
Ми цінні для Господа, не, щоб він не обійшовся без нас, але щоб вчинити добро людині, спасати її до кінця, не віддаючись знеохоті. Бог радіє віднайденою вівцею, радіє грішником, який покидає грішне життя, бо знає Господь, що врятувавшись, така особа буде радіти вічним щастям. Господь немає кордонів у любові до людини, хіба вона сама погубить себе задля служіння гріхові. Люди часто думають, що вони дуже добрі, що, навіть, доброта Господня менша від людської?!
Деякі мислять, що християнське життя потрібне Богові, тому маємо молитися, постити, ходити до храму, поводити себе гідно, приймати приниження тощо. Ні, кажу, Богові не потрібні наші добрі діла, вони необхідні людям, щоб спасти душу, бо Господь вповні щасливий! До усякого доброго діла нас надихає Святий Дух, бо він дуже бажає нашого спасіння. Святий Дух діє у вас, сто років турбується, щоб довершувалися добрі діла у храмі. Він співдіє у спасінні кожної людини. Ось слова, які залишив Ісус Христос: «Отже, якщо ви, бувши злими, вмієте добрі дари давати вашим дітям, то наскільки більше Небесний Батько дасть Святого Духа тим, які в нього просять?» (Лк 11,13).
Просімо у Небесного Батька, щоб давав нам Святого Духа, який стимулюватиме нас до більш благороднішого життя! Уважно молімося молитву «Царю Небесний…», щоб Святий Дух приносив потіху нашій душі та наповнював нас своїми духовими скарбами! Він завжди посеред нас, коли ми збираємося в його ім’я! Пресвята Трійце, помилуй нас, прости наші гріхи, наповни серця любов’ю та заверши війну в твоїй Україні! Пресвята Богородице, будь завжди з нами!
Джерело: ugcc.lviv.ua/
.jpg)
