Храм Свв.Ольги і Єлизавети
Українська Греко-Католицька Церква, м.Львів, пл.Кропивницького 1, тел. (032)2334073, email: [email protected]
"Терпеливе й без скорботи звершення Божого діла за встановленим порядком дають Божий страх, пам'ять про смерть і муки Христові." (Св.Єфрем Сирійський)

Історія ікони

Переглядів: 4566Коментарі: 0

Була колись на Сході в місті Антіохії стародавня ікона Божої Матері. За давнім переказом цю ікону малював св. апостол і євангеліст Лука, та що відтворив на ній справжні риси Божої Матері.

У першій половині V століття цариця Пульхерія перенесла цю ікону до Царгорода та збудувала для неї храм, який названо - Одигітрією, тобто Провідницею. Згодом почали так називати і саму ікону. її вшановували не тільки в столиці - слава її поширилась на весь Схід. Почали її відмальовувати, а копії під ім'ям Одиґітрії, або Провідниці розійшлися скрізь. Деякі потрапили і на Русь, як наприклад, Смоленська Страсна.

1453 року турки здобули Царгород і разом з іншими пам'ятками християнської старовини спалили й ікону Одиґітрії.

Пропала ікона, але збереглися її копії. Однією з таких копій є й наша ікона. Із опису справжньої Одиґітрії, який зберігся, можемо стверджувати, що обидві ікони були схожими. Про початок існування нашої ікони не знаємо нічого. Зустрічаємось із нею вперше в одній з церков на острові Кріт. Як сама Одиґітрія, так і копія були у великій шані й славились чудами. У 1496 році, коли Царгород уже був зайнятий турками, а острів Кріт залишався в руках християн, якийсь купець, остров'янин, проник одного разу до церкви, викрав ікону та заховав на своєму кораблі між крамом, аби продати десь за морем. Так Боже Провидіння використало цього грабіжника, щоб врятувати ікону від бусурманів, що опісля зайняли острів.

Купець поплив до Італії. В дорозі почалася така буря, що тільки чудом, завдяки Пречистій Діві Марії, він врятувався. Через рік прибув до Рима, столиці християнства, і почав спродувати свій крам. Та раптом важко занедужав, так що мусів перебратися до оселі свого приятеля, де й помер. Перед смертю збагнув свій гріх, покаявся сердечно та просив приятеля, щоби віддав ікону до якоїсь церкви для загального вшанування. Приятель пообіцяв це зробити, однак, піддавшись намові своєї дружини, не додержав обітниці. Не допомогло і те, що Пречиста раз у раз з'являлася уві сні, нагадуючи, щоб повернув їй ікону. Врешті попередила, що за кару він невдовзі помре. Так і сталося. Але це не зломило опору жінки. Аж одного разу явилась Божа Мати малій донечці тієї вдови та промовила: "Скажи мамі, що Мати Божа Неустанної Помочі наказує віддати ікону до церкви. Якщо не послухаєте, всі помрете." Тоді щойно злякалася вдова та виконала волю Божої Матері. 27 березня 1499 року урочисто, в присутності багатьох людей перенесено ікону до церкви св. Матея, що стояла на Есквілинській горі та належала монахам чину св. Августина. З того часу протягом 300 літ ікона залишалася у церкві св. Матея, що була відтоді улюбленою святинею римського народу. Діялись там численні чуда. У 1793 році в Римі почалися заворушення. Церкву св. Матея зруйновано, а монахи розійшлися по світі. У цій хуртовині ікона зникла, і щойно через 70 літ віднайдено її під вівтарем однієї з каплиць. Святіший Отець Папа Пій IX віддав ікону під опіку Отцям Редемптористам, що мають церкву неподалік від місця, де розміщувалась колись церква св. Матея. Відтоді щораз більше поширюється вшанування цієї ікони в світі, а Божа Мати винагороджує численними чудами. І що ще цікаво: не тільки сама римська ікона має таку чудесну силу, але також її копії - скрізь, де знаходяться.

Ось так коротко про історію ікони. А тепер ще декілька слів про її ім'я. Ми розповідали, що Пречиста Діва Марія, з'явившись малій дівчинці, назвала себе Матір'ю Неустанної Помочі, з чого видно, що це ім'я для Неї дороге. Що ж воно висловлює?

Свята віра вчить, що людина, котра живе в Божій ласці, не може довго вистояти, ані побороти спокус, якщо Бог не буде їй в цьому допомагати. Коли ж таки вчинить гріх, годі самій повстати з нього; їй потрібна для цього нова ласка, ласка покаяння. Щоб витривати в доброму аж до смерті та дістати вінець нагороди, треба нової ласки, ласки витривання, якої ми нічим не можемо собі здобути, а тільки молитвою від Божої Доброти. Крім цього, ми знаємо, що всі ласки, які здобув нам Ісус Христос, і якими Господь Бог хоче порятувати світ, Він віддав у руки Пречистої Діви Марії, щоб Вона роздавала їх згідно з Його святою волею. Через Пречисту Діву Марію Син Божий зійшов із небес на землю, щоб довершити діло нашого спасіння. Також через Марію уділяє нам всі свої спасенні ласки. Помираючий заради спасіння людського роду Ісус Христос віддав свого улюбленого учня в опіку Пречистій Діві, кажучи: "Жінко, ось син Твій" (Йо 19, 26). І Страждальна Мати Божа стала Матір'ю всіх дітей Господніх, яких Вона відтоді оберігає Своїм покровом, за яких безнастанно молиться і яких провадить до Сина Свого і Господа. Із цих слів стане кожному зрозуміло: щоб врятуватися, треба конче неустанної помочі Божої Матері. Вона сама, Непорочно Зачата, як колись освятила св. Йоана Христителя, уділяючи йому ласки, рівнозначної з хрищенням, так і нас зродила до життя ласки, й це надприродне життя підтримує та розвиває Своєю Неустанною Поміччю. Так, саме Вона є нашою правдивою Матір'ю Неустанної Помочі!