СВЯТІ МАНУЇЛ, САВЕЛ ТА ІСМАЇЛ
У 362 році перський король, бажаючи укласти мир з візантійським імператором Юліаном Відступником, послав до Царгорода своїх послів. Серед них були три побожні християни — рідні брати Мануїл, Савел та Ісмаїл.
Імператор, вирушаючи в подорож до Бітинії, в Малу Азію, взяв із собою й гостей — перських послів. Прибувши туди, імператор приніс жертву поганським божкам, а опісля дав на їхню честь бенкет, на який запросив і перських послів. Мануїл, Савел та Ісмаїл як побожні християни не бажали брати участі в поганському бенкеті. Розгніваний Юліан наказав ув'язнити побожних братів, а опісля судити їх за те, що вони погордили його богами. Під час розправи імператор домагався від них підтвердити укладений договір принесенням жертви тим богам, яким він поклоняється. Коли ж побожні брати рішуче відкинули це домагання, Юліан наказав усіх трьох братів жорстоко мучити, а опісля зарубати мечем. Незабаром перси оголосили Юліанові Відступнику війну, під час якої він загинув.
СВЯТИЙ ІПАТІЙ РУФІНСЬКИЙ
Коли Іпатієві було вісімнадцять років, батько його покарав за щось. Тоді він утік з дому й своєї батьківщини Фриґії до Тракії, де вступив у монастир. У чернечому житті він був надзвичайно ревний і скоро зробив великий поступ у християнській досконалості. Навіть не хотів пробувати вина. Коли ж почали наступати на нього спокуси проти чистоти, то він вісім днів нічого не їв і не пив. Довідавшись про це терпіння Іпатія, настоятель одного дня по богослужбі дав йому випити чашу вина, після чого спокуси раз і назавжди покинули його, за що Іпатій щиро подякував Богові і настоятелю.
Згодом Іпатій прилучився до двох ченців і перейшов з ними до занедбаного монастиря в Халкідоні, який колись збудував Руфін. Взявшись до праці, вони незабаром його оновили. Коли по якомусь часі Іпатій повернувся до монастиря в Тракії, то з Халкідона прибули ченці, просячи Іпатія бути їм за ігумена.
Невдовзі до руфінського монастиря вступило багато чоловіків, що покинули світ, посвятивши себе службі Господу Богові. Іпатій не їв м'яса, тільки городину й набіл; аж як постарівся, то почав споживати трохи вина. Коли йому було вісімдесят літ, його волосся й борода стали білі, як сніг. Достойний старець по сорокалітній праці над духовним поступом своїх учнів спокійно спочив у Бозі.
.jpg)
