СВЯТІ ОЛЕКСАНДР, ІВАН ТА ПАВЛО
Св. Олександр мав уже 73 роки, як його вибрали царгородський патріархом; але він ще двадцять літ керував просторим патріархатом у неспокійні часи єресіарха Арія, який заявляв, що Ісус Христос не є правдивим Богом.
Незабаром після вибору патріарха імператор Константин звелів влаштувати диспут між християнськими богословами і поганськими філософами. Олександр запропонував язичникам вибрати з-поміж себе найученішого філософа. Коли той почав говорити, Олександр раптом звелів йому: "В ім'я Ісуса Христа наказую тобі замовкнути!" Від цих слів філософ не зміг промовити ні слова; нещасний заговорив лише тоді, як Олександр дозволив йому. Це Боже чудо справило на поган більше враження, ніж доказ християнських богословів.
У 325 році відбувся в Нікеї Вселенський Собор. Поважний вік Олександра не дозволив йому брати участь у Соборі, тому він послав туди свого представника священика Олександра. Патріарх Олександр проголосив ухвали Отців Собору, намагався вберегти людей від єретицького вчення Арія, підтримував Олександрійського патріарха Атанасія в його намаганнях не допустити Арія в лоно Христової Церкви. У 336 році Арій прибув до Царгорода: імператор Константин під впливом єретицького єпископа Євсевія з Нікомідії наказав Олександрові допустити його до церковної спільноти. Згідно з одними джерелами, Арій обманув Олександра своєю заявою, і патріарх виконав імператорський наказ; згідно з іншими, Олександр не поступився перед імператорським наказом, сердечно молячись, щоб Бог забрав зі світу або його, або Арія. Як воно було насправді, важко дослідити, але одне певне, що єретик Арій уночі перед вступом до царгородської столиці нагло помер.
Разом зі св. Олександром наша Церква згадує в богослужбі також двох інших патріархів: Івана III та Павла IV. Патріарх Іван народився в Азії (місто Антіохія). Перед висвяченням на священика був адвокатом. Тодішній антіохійський патріарх послав його як свого представника до Царгорода, де він незабаром прославився як учений схоластик. Після видання збірки канонів церковного права на нього звернув увагу імператор Юстиніан І, який 565 року призначив його царгородським патріархом. Згодом доповнив свою збірку церковних канонів, додав до неї кілька розділів з цивільного права, підготувавши ґрунт до видання важливої книги церковних законів, відомої в Східній Церкві як "Номоканон". Св. патріарх помер 577 року.
У 780 році царгородський патріархом став Павло IV (Новий), що походив з грецького острова Саламіни. За правління цариці Ірини патріарх Павло старався про віднову вшанування св. образів. Згодом зрікся патріаршого престолу і 784 року вступив до монастиря. Проте аж до своєї смерті наполягав, щоб єпископи II Вселенського Собору в Нікеї осудили образоборчу єресь, що і сталося 787 року. Останні дні свого святого життя св. патріарх Павло провів у постах і сердечних молитвах.
.jpg)
