Cьогодні



СВЯТИЙ МИКОЛАЙ

Велике вшанування, яким св. Миколай втішається довгі сторіччя між християнами обох обрядів, є засвідченням його надзвичайної святості й небесної слави. Св. Бонавентура так писав про нього: "Миколай, вибраний вже в лоні своєї матері, святий з дитинства, був славою юнаків, честю старців, похвалою священиків, сонячним блиском єпископів. Слава про його чуда розійшлася по всій землі, Миколая величають усі її мешканці. Щодня помножуються чуда за його посередництвом, а Божий Дух не перестає робити нові. Св. Миколая прославляють на морі, величають на суші, призивають у небезпеках. Коли наближається гроза й хвилюється море, тоді зі сльозами кличуть на допомогу св. Миколая; коли навідується нещастя, св. Миколай є нашим заступником. І не тільки до християн, але й до поган дійшла слава його імені, він у них в такій великій шані, що зони громадами сходяться величати та прославляти його ім'я. Між багатьма великими чудами, що їх він творив, найбільшим чудом був він сам".

А ще раніше, Б VII сторіччі, над гробом св. Миколая у владичій церкві похвальне слово виголосив сз, Андрій Критський: '"Не стільки освічує церкву світильник, поставлений на золотому високому свічнику, скільки ти, св. Миколаю, поставлений Хрі-їстом - правдивим Світлом - на святительському престолі, просвічував у світі свою череду, віз її до незаходячого Світла і наче з висоти освічував чистим світлом духовного пізнання".

Св. Миколай у IV сторіччі був єпископом у місті Мирі (Мала Азія), в давній лікійській провінції. Відомі різні оповідання про св. Миколая, передання й легенди. З давніх оповідань про св. Миколая відомо, що він народився в місті їїатарі, де його стрий був єпископом. Побожні батьки дбайливо виховували свого сина в християнському дусі, а стрий дбав про його освіту. Після передчасної смерті батьків Миколай вирішив передати успадкований по батьках маєток на діла християнської любові. Саме тоді один татарський громадянин, утративши всі свої гроші, хотів пустити своїх дочок на злу дорогу. Щоб допомогти цій родині, Миколай підкинув потайки де їхньої хати мішечок золота. Так він робив тричі. Дівчата екоряетіли з тієї допомоги і всі троє чесно вийшли заміж. Коли Миколай підкидав дарунок третій раз, батько дівчат побачив свого доброчинця. Як душпастир св. Миколай ревно працював над спасінням своїх вірних, а також з любов'ю помагав їм у всіх їхніх потребах, часто навіть чудесним способом. Так, наприклад, він явився в сні імператору Константинові та наказав йому відпустити на волю трьох старшин, які несправедливо були засуджені на смерть.

Згідно з усіма переданнями св. Миколай помер у Мирі, де над його гробом поставили церкву. На його честь відзначг ш окреме свято. Один його життєписець написав у X сторіччі про св. Миколая так: "Захід, як і Схід, вихваляє його та прославляє. Люди ставлять на його честь церкви. Всюди є його образи, на його честь виголошують проповіді та святкують свята. Всі християни вшановують його пам' ять та просять у нього опіки. Його ласки не підвладні часові, тривають з роду в рід, спливають на всю землю: їх знають скити, індіани, варвари, африканці, як італійці".

Коли місто захопили мусульмани, італійцям вдалося 1087 року перевезти мощі св. Миколая з Мири до міста Бар. Це причинило вшанування Святого на католицькому Заході. В середньовіччі лише в одній Англії було чотириста церков св. Миколая. Після Божої Матері образи св. Миколая малювали більше, ніж будь-якого іншого Святого. Як свого особливого небесного заступника закликають св. Миколая на поміч моряки на Сході, а на Заході діти чекають від нього дарунки за добру поведінку. Просять помочі в св. Миколая також в'язні й полонені. Всі ці прохання зродилися на основі добрих діл і чудес великого чудотворця. Український народ теж здавна вшановує його. Багато в нашій державі церков св. Миколая. Нема іконостаса, на якому б не було його образу. В церковних богослужбах часто згадують св. Миколая, а кожний четвер посвячений у нашому богослуженні його особливому вшануванню. Добре відома нашому народові пісня: "О хто, хто Миколая любить". А скільки сердечних молитов вилилось з українських сердець до св. Миколая в бідах і потребах!

У Львові під горою, де колись височів славний княжий замок, стоїть церква св. Миколая. Одного дня зайшов до цієї церкви малий хлопець, став перед образом св. Миколая і залився слізьми. Він гірко плакав, бо йому тяжко йшла в школі наука, хоч він вдень і вночі сидів над книжками. Але, на щастя, хлопчина знав, де шукати потіхи: в церкві, молитві, перед образом св. Миколая, як це здавна робив наш побожний народ. І небесна потіха зросила серце доброго юнака. Він щасливо закінчив школу, а з роками посів у Львові владичий престол. Був це митрополит Григорій Яхимович, визначний церковний і суспільний діяч.

Св. Миколай був вмістилищем чеснот, що свідчать про його велику любов до Бога й ближніх. Саме на них стоїть "увесь закон і пророки", вся християнська досконалість. З любові до Бога в св. Миколая зродилось велике милосердя до ближніх. Багатство, яке він успадкував по своїх батьках, Святий не вважав своєю власністю, а добром, що належить усім бідним і потребуючим. Св. Миколай не чекав, щоб нуждар прийшов до нього і просив помочі, а сам випитував про потреби інших, шукав бідних, щоб їм допомогти. А робив це переважно так, що ті навіть не знали, хто є їхнім доброчинцем. Св. Миколай чинив згідно зі св. Євангелієм: "Нехай не знає ліва рука, що дає права" та пильнував, щоб сповнилися Христові слова: "Не показуйте своєї праведності перед людьми, щоб вони вас бачили і хвалили за те; нехай знає про ваші добрі діла лише Отець Небесний".

Коли в Мирах помер єпископ Іван, довколишні єпископи зібралися вибирати нового і просили Бога вказати їм найдостойнішого чоловіка на це звання. Архієпископ мав видіння у сні, щоб чоловіка, який перший прийде вранці до церкви на молитву, вибрати і висвятити на єпископа, бо це праведна людина, що горить любов'ю до Бога і ближнього. Першим, хто прийшов до церкви на молитву, був св. Миколай. Тоді найстарший єпископ сказав йому, що він, за Божою волею, має прийняти свячення на єпископа. І хоч св. Миколай ніколи навіть не думав про таку високу честь, все ж не міг йти проти виразної Божої волі. Тоді він розповів архієпископу, що і він мав дивне видіння: Ісус Христос передав йому св. Євангеліє, а Божа Мати - єпископський омофор. І ось він встав рано, щоб піти до церкви і просити в Бога ласки і просвічення, як розуміти цей сон, а тут йому повідомили, що він має бути єпископом.

Св. Миколай, будучи владикою, не тільки не змінив своєї милосердної поведінки щодо людей, а навпаки, його добродійність ще більше засяяла. Тоді сповнилися слова Хрис тові: "Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі" (Мт 5:16). Сам св. Миколай жив дуже скромно. Одіж його була простенька, їв тільки раз на день, ввечері; весь час посвячував молитві й ділам християнського милосердя. Кожного року 1 вересня скликав на Собор духовенство, радився з ним про потреби народу, наказуючи дбати про бідних, виконувати бажання Христа: "Нехай не буде бідних між вами..." А Бог помагав св. Миколаю в його добродійності, не раз виразними чудами. Коли в Мирі настав голод, св. Миколай ревно просив у Бога помочі. На далекій Сицилії одному торговцеві збіжжям являється в сні св. Миколай і дає йому добрий грошовий завдаток та замовляє корабель збіжжя для голодуючих у Мирі. Пробудившись, купець, на своє велике здивування, знайшов у своєму кулаку завдаток на збіжжя, що його остаточно переконало: це був не звичайний сон, а Боже об'явлення. Купець відразу наповнив корабель збіжжям, приплив до Мири, де Миколай купив це збіжжя для голодуючих. Не дивно, що з його ім'ям пов'язана давня традиція: дарувати дітям у навечір'я св. Миколая подарунки. Шкода тільки, що цей гарний і повний глибокого значення звичай перетворився на карикатуру св. Миколая у вигляді відомого Санта Клауса. У теперішньому світі панує вже не закон безкорисного милосердя, а дух бізнесу, реклами, заробітку навіть на святих речах, тому новочасні погани використали і саму особу історичного св. Миколая для прагматичних цілей. Християни повинні знати і пояснювати своїм дітям, ким був св. Миколай, звідки походить звичай дарувати дітям подарунки в його день, а всі історії про Санта Клауса - це лише людські вигадки, неповажні пародії на святі речі.

Св. Миколай був дуже ревний у Божих справах, за свободу Церкви, за чистоту християнської віри, за поширення Царства Божого на землі. Якийсь час довелося йому страждати за Христа у в'язниці. Св. Миколай вийшов на волю, коли новий правитель Константин Великий переміг Лікинія, невинно ув'язнених християн визволив з тюрми, а Христовій Церкві дав свободу. За давнім переданням св. Миколай на І Соборі в Нікеї (325 р.) виступив проти єретика Арія, який заперечував у Христі Божу природу і навчав, що Христос не був Богочоловіком, а тільки людиною, хоч і великим пророком і по сланцем Божим. Коли ж на Соборі Арій вперто хулив Христа, св. Миколай вдарив Арія в лице. Отці Собору не похвалили Святого за це і навіть наклали на нього церковну покуту. Інші життєписці св. Миколая вважають це оповідання вигадкою, бо цей Святий був надзвичайно спокійною і лагідною людиною. Та навіть у цьому вигаданому оповіданні є зерно правди, а саме: його ревність за справи Божі та св. Церкви.

Бог прославив св. Миколая великими чудами як за життя, так і після смерті. Він увійшов в історію Церкви як Великий Чудотворець. Таким згадується св. Миколай в богослужбових піснях, акафістах, стихирах. Слава про св. чудотворця була така велика, що навіть погани просили його заступництва в своїх потребах. Ось що написав про цього Святого Андрій Критський (VIII сторіччя): "Св. Миколай ще за життя приходив на поміч тим, що були в клопотах, бідах і журбах... Будь славна, митрополіє Лікії, поважане місто Мира, бо ти мало доброго Пастиря. Твоїм вінцем є св. Миколай, що несе кожному небесну потіху в потребах і скруті; великий він чудами, славний об'явленнями, рятунок людей від погибелі. Блаженне це місто, бо мало такого великого доброчинця..."

В Україні у великому вшануванні були чудотворні ікони св. Миколая. Окремої згадки заслуговує ікона св. Миколая Мокрого (Морського), опікуна вояків-моряків. З мощей св. Миколая, що спочивають в катедрі італійського міста Бар, дотепер випливає цілюще миро, і діються при них чуда. Тому слушно співає наша св. Церква: "Радуйся, св. Миколаїв, великий чудотворче..."