Кремлівський Мордор в чергове довів свою сатанинську сутність, розпочавши терористичний шабаш на сході України напередодні Великого Тижня. Але не тільки Мордор зі сходу сьогодні стає, щоб накинути своє тиранічне панування на народи Заходу. Сьогодні й єгипетське рабство частини населення України стало його союзником. Адже саме духовно сліпі раби прагнуть потрапити під руку новітнього фараона, який уже закабалив підвладні йому народи, перетворивши їх на своїх державних рабів. Ці люди уже не є господарями самих себе, вони себе не формують, вони собою не володіють – ними володіє фараон і його пропагандистська машинерія.
Одним з найбільших дарів, якими Створитель обдарував людину є свобідна воля. Цей дар дає людині можливість не тільки бути вільною, але й бути відповідальною. Цей дар дає нам можливість не бути рабами обставин, а бути господарями обставин. Більше того, саме завдячуючи цьому дару і його поєднанню з розумом людина може себе змінювати, а тому бути і своїм власним співтворцем. Бог максимально шанує цей дар. Але диявол шукає всякого способу стати господарем людини, підкоривши собі її волю. Тому усяке рабство, а особливо ментальне – це вираз диявольського поневолення людини.
На передодні Великодня тема рабства і виходу з нього особливо актуальна. Адже одне з імен цього найбільшого християнського свята – Пасха. І саме юдейська Пасха – свято Виходу народу Ізраїля з єгипетського рабства, з дому неволі, і є праобразом нашої християнської Пасхи.
Як каже старе єврейське передання: не всі ізраїльтяни вийшли з Єгипту і не всі, хто вийшли з Єгипту були ізраїльтянами. Не кров, а Дух, який дає свободу став водорозділом між Ізраїлем і рабами. В Єгипті була стабільність, добре харчування, стабільний курс, вода, цивілізація. В пустелі, куди Бог вів свій народ не було нічого з того, що пропонував Єгипет. В Єгипті можна було свою відповідальність перекласти на наглядачів, а в свободі потрібно було брати відповідальність на себе.
Свобода лякає. Лякає відповідальністю. Лякає невизначеністю. Лякає необхідністю опертися на Бога. Але без свободи людина залишається рабом. Вона позбавлена здатності змінювати себе, змінювати світ довкола себе. Вона, подібно до тварини, залишається рабом обставин. Тому вибір між свободою і рабством це в першу чергу вибір на користь Божого образу і подоби, вибір на користь дару вільної волі, або на користь тваринного існування безликої маси рабів государевих.
Для народу Ізраїля Вихід з Єгипту був національним та релігійним визволенням, моментом історії, коли Бог дарував свободу дому Ізраїля. І християнство сприйняло цей зміст, надавши йому ще глибшого значення. Як свідчить євангелист Лука, у своєму місті Назареті Ісус виразно окреслив свою місію словами пророка Ісаї: «Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий.» (Лк. 4, 18-19 // Іс. 61,1). Саме свобода стала одним з основних моментів Христової діяльності. І як каже св. апостол Павло: «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні.» (Гал. 5,1а).
Ця християнська свобода – свобода від зла і гріха, свобода від страху і смерті, свобода в Бозі. Християнин у своїй суті є людиною абсолютної свободи в Бозі, свободи, яку ніхто йому не може забрати і яка його чинить повністю невразливим на застрашування тиранів. Адже саме страх і є основною зброєю через яку тирани володіють народами. Саме страх чинить народні маси послушною глиною в руках тиранів. А християнство, даруючи людині богосинівство, дарує їй і абсолютну свободу. Бог є Любов (1 Ів. 4,16), а «Страху нема в любові, а, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару, а хто боїться, той недосконалий у любові.» (1 Ів. 4,18).
Тому, християни і є в своїй суті людьми свободи.
Правдою є також і те, що за свободу потрібно боротися. Вона дар, але затримати цей дар можна тільки ціною боротьби. І ще нікому не вдавалося осягнути свободу, оминувши боротьбу за неї. Адже диявол всіма силами старається цей дар відібрати в людини. А тільки вільні люди здатні творити вільний народ, вільну націю, вільних громадян вільної держави.
І нагадуванням нам про це є Пасха та її праобраз Пасха юдейська.
Глибоко символічно, що саме в час коли юдейська Пасха і Пасха християнська так часово близько одна від одної як цього року, коли християни григоріанського та юліанського календарів святкують Пасху разом, Бог дав нам можливість боротися за свою свободу, свободу Церкви і свого народу.
Щоб залишити Єгипет ізраїльтяни мусіли встати, залишити звичний ритм життя і вийти за Богом, який їх провадив. Ті хто залишився чекати, так і зникли в історії розчинившись серед єгиптян. Так і тепер, де люди постануть, щоб оборонити свою свободу і гідність, своє право формувати самих себе і світ довкола себе, там вони це і зможуть зробити. Де ж чекатимуть допомоги, або й відверто стануть на сторону рабства, там вони розчиняться у масі безликих рабів фараонових.
Цими днями цю істину стосовно України влучно сформулював український журналіст, єврей за етнічною приналежністю і український патріот за переконаннями Віталій Портніков: «Ми маємо чітко сказати собі просту річ, яка можливо для багатьох є важким вибором — Україна закінчується там де починається рабство, Україна починається там — де починається свобода. Та територія, яку ми можемо захистити, яку ми можемо зробити територією свободи — буде Україна, там де оберуть рабство — не буде України. Там вона і зникне, як в минулому зникли ті люди, які не приєдналися до Мойсея…».
Подобалось нам це чи ні, але це і є гола правда нашого сьогодення. Або ми молитвою, працею, і зброєю оборонимо свою свободу, або розчинимося у кислому болоті «русскага міра».
О.Орест-Дмитро Вільчинський
Джерело: КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ
.jpg)
