Коли ви чуєте ці слова, які говорять досить часто, ви чуєте «ви знаєте, що я маю на увазі».
Майже одна п’ята всіх австралійців визнають себе як «духовних, але не релігійних». Всеавстралійський перепис 2016 року вперше в історії в питанні про релігійність поставив «ніякої релігії» як перший вибір, серед інших, які треба було зазначити. Це один з тих Деррін Гінч моментів на останніх Австралійських федеральних виборах. Було так багато кандидатів до Сенату, що всі кандидати були введені в лотерею, так як в минулому, коли кандидати були перераховані в алфавітному порядку, перший майже завжди вигравав. Деррін Гінч, незалежний, виграв місце. Він виграв в лотерею місце в сенаті, бо був першим у списку.
Можна очікувати, що коли Бюро статистики подаватиме результати, то число людей без «ніякої релігії” стрибне вище 22 відсотків від часу перепису 2011 року. Незалежно від того, це питання духовності реальне, навіть якщо ми ніколи не дізнаємося про реальні цифри. Здається, що люди з цього приводу говорять, що справжня релігія це те, як ви ставитеся до людей, і не має нічого спільного до церковної структури. Вони відчувають, що їх метою в житті є те, щоб бути найкращою людською істотою, як тільки вони можуть бути.
Ми не самотні, Бог – це любов, Він з нами кожен крок на шляху. Це наша духовність. Мова йде не тільки про мене, йдеться про Бога і всіх нас разом.
Ці люди визнають, що є «Бог», який створив світ, Він також хоче, щоб люди гарно і справедливо ставилися один до одного. Метою життя є бути щасливим і мати добру думку про себе. Природа є дуже гарним місцем, щоб знайти Бога, тому що тут можна побачити діла Божі. Тут концентрується велика увага на собі, бути вірним собі, своїм переконанням або почуттям. Це не обов’язково включає в себе почуття загального блага. Це, як правило, список «це все про мене».
Ці люди, як правило, відокремлюють духовність від релігії. Насправді «релігії» глибоко духовні. Коли ви цінуєте духовність нашої Української Греко-Католицької Церкви, ви бачите, що наша церква має 2000 літню історію з аскетизмом, який фактично вважає кожного з нас «подобою» Божою. Метою нашого життя є бути дітьми Божими. Наше життя і мета в житті є повне єднання з Ісусом Христом, як ми це робимо в Святій Євхаристії. Наш Катехизм є відмінним місцем для вивчення цього. Ми не самотні, Бог – це любов, Він з нами кожен крок на шляху. Це наша духовність. Мова йде не тільки про мене, йдеться про Бога і всіх нас разом.
Він хоче, щоб ми заново відкрити нашу віру так, щоб ми мали справжню релігію і справжню духовність.
На Всесвітньому дні молоді в Німеччині в 2005 році Папа Бенедикт застеріг проти релігії, побудованої на зразок «зроби сам» . Він додав, що така релігія, яку ми іноді називаємо духовністю, в повсякденному житті є зручною, але в кризовій ситуації вона не допомагає. Він закликав молодих людей відкрити для себе Ісуса Христа і допомагати іншим, щоб знайти Його.
Бог кидає виклик всім нам в наш час. Він наш Господь. Світ потребує Його милості більш ніж коли-небудь. Він хоче, щоб ми змінилися. Він хоче, щоб ми заново відкрити нашу віру так, щоб ми мали справжню релігію і справжню духовність. Від Ісаї в Біблії ми читаємо: «Ось, я роблю щось нове. Хіба ви не бачите цього?» (43:19).
Владика Петро Стасюк
Єпархій Української Греко-Католицької Церкви у
Австралії, Новий Зеландії та Океанії
***
Ця стаття опублікована у №4 газети Церква і Життя, червень 2017 рік
Джерело: КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ
.jpg)
