«Блаженні священномученики Павло (Гойдич), греко-католицький Єпископ Пряшівської єпархії ГКЦ, і Василь (Гопко), Пряшівський вікарний Архиєрей ГКЦ, – це спільний скарб усіх греко-католиків - як України, так і Словаччини. Адже Греко-Католицька Церква в ценнтральній частині Європи мала подібну історію, що й УГКЦ, а отже, ми справді маємо спільне коріння та спільну історію», - сказав Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ, після того, як Архиєпископ Іван (Баб’як), Митрополит Пряшівський, Предстоятель католиків візантійського обряду Словаччини, передав мощі блаженних свщенномучеників Павла (Гойдича) і Василя (Гопка) Українській Греко-Католицькій Церкві.
Як розповів Глава Церкви Департаментові інформації УГКЦ, Єпископи Павло (Гойдич) і Василь (Гопко) завжди діяли разом «у єдиній колегії греко-католицьких єпископів Галицької і Підкарпатської Русі-України». «Це видно зі старих світлин, коли Митрополит Андрей (Шептицький) разом із єпископами Галичини відвідує Папу в Римі. З нашими єпископами присутні і єпископи Павло (Гойдич) та Василь (Гопко). Це означає, що гроно греко-католицького єпископату діяло разом на добро українців-русинів, які жили по обидва боки Карпат», - зауважив Глава УГКЦ. Також він розповів і про те, що єпископ Павло (Гойдич) був ченцем василіанином, який склав вічні обіти в монастирі отців василіан у Крехові на Львівщині. «Отже, через святого Василія Великого існує особлива єдність між ГКЦ Словаччини та України, - продовжує Предстоятель УГКЦ. – Сьогодні постаті цих мучеників важливі для УГКЦ, щоб зрозуміти спільне коріння русинів-українців Підкарпатської, Галицької Руси і Наддніпрянської України». На думку Блаженнішого Святослава, для спільної співпраці між ГКЦ Словаччини та України важливо думати про те, що єднає греко-католиків Ценнральної та Східної Європи. Адже блаженні священномученики Павло (Гойдич) та Василь (Гопко) мали спільну долю, як і мученики УГКЦ ХХ століття, бо були свідками Христової Церкви в часи комунізму й загинули від рук комуністів.
«Мені хотілось би, щоб культ цих блаженних мучеників зростав і в УГКЦ, бо це була б надприродна ланка, яка єднала б греко-католиків в Україні і в Словаччині», - додав Глава УГКЦ.
Невдовзі мощі блаженних священномучеників будуть виставлені для всенародного почитання.
Як повідомлялося раніше, Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ, 5 серпня 2012 року, на запрошення Митрополита й Архиєпископа Пряшівського Івана (Баб'яка), очолив Божественну Літургію під час прощі до Літманови (гора Звір) у Словаччині. Цього ж дня Митрополит Пряшівський подарував мощі блаженних священномучеників Павла (Гойдича) та Василя (Гопка) Главі УГКЦ.
Департамент інформації УГКЦ
Додаток
Біографія блаженного Єпископа Павла (Гойдича)
Павло Гойдич народився 17 липня 1888 року в селі Руські Пекляни недалеко від Пряшева. Відчувши Боже покликання до священства, він вступив до богословської семінарії в Пряшеві; настоятелі, помітивши його здібності, рекомендували йому продовжити навчання в університеті в Будапешті. 27 серпня 1911 року разом із своїм старшим братом Корнилієм Павло приймає святе таїнство священства. Ставши священиком, виховує молодь, душпастирює й працює в єпископській канцелярії. Однак його манить покірне чернече життя. 20 липня 1922 вступає до монастиря отців василіан на Чернечій горі біля Мукачевого, а 10 березня 1924 року складає перші обіти. Відразу після складення обітів настоятелі призначають його духівником інтернату для хлопців в Ужгороді, а також доручають йому наглядати за монастирем у Малому Березному. Крім того, йому дали завдання керувати народними місіями на Закарпатті та на сході Словаччини.
Ще перед довічними обітами, 27 вересня 1926 року, Апостольський Престол призначив о. Павла Адміністратором Пряшівської єпархії. Цього ж року, на празник святого Йосафата, у крехівському монастирі він складає довічні обіти, а 19 лютого 1927 року Папа Пій ХІ іменує його титулярним Єпископом, а згодом, наприкінці 1932 року, Єпархом Пряшівським. Владика Павло Гойдич, ЧСВВ, організовує різні релігійні товариства, місійну й видавничу діяльність та звертає велику увагу на інтелектуальний і духовний вишкіл духовенства.
Владика Павло відзначається скромністю, покорою, побожністю й надзвичайною добротою. У першому пастирському листі він обіцяє: «Приходжу передусім до вас, убогі, щоб вас потішити, покріпити та допомогти нести ваш тягар убожества». На владичому гербі вміщує напис: «Бог є любов – любімо Його!» Це гасло він реалізує впродовж цілого свого єпископського служіння. Відвідує хворих, бідних та сиріт і завжди дає їм якийсь подарунок. Під час Другої світової війни звільняє сотні людей із концентраційних таборів, захищає євреїв від переслідувань, опікується біженцями.
1948 року комуністи встановлюють у Чехословаччині свою владу й починають боротьбу проти Греко-Католицької Церкви. Від того часу починається тернистий шлях Владики Павла. У ніч з 13 на 14 квітня 1950 року міліція інтернує в концентраційні табори майже все греко-католицьке духовенство, а 28 квітня ув’язнює Владику Павла. Таємна міліція відвозить його в ізольоване місце. Починаються суди, фізичні та психічні тортури. 15 січня 1951 року його засуджують до довічного ув’язнення. Хресна дорога Владики проходить через різні тюрми Чехословаччини. За весь той час ніхто не чув із його вуст жодного слова нарікання. Одного разу він сказав: «Усе терпіння я прийняв охоче, а мене болить тільки те, що багато моїх співбратів і вірних терплять через свою віру». Владика Павло помер 17 липня 1960 року в Леопольдівській в’язниці біля Братислави.
4 листопада 2001 року Святіший Отець Іван-Павло ІІ проголосив його блаженним. Свята Христова Церква святкує пам’ять свщмч. Павла Гойдича 17 липня як в’язня Любові, оборонця святої віри, як приклад вірності своєму Творцеві, народові й Церкві, як великого шанувальника Пречистої Діви Марії та Пресвятого Христового Серця.
Біографія блаженного Єпископа Василя (Гопка)
Василь Гопко народився 21 квітня 1904 року в с. Грабське біля Бардієва (нині - Словаччина) у селянській родині. Початкову освіту здобув у Бардієві, а гімназію закінчив у Пряшеві. 1923 року вступив до семінарії. Ієрейські свячення прийняв 3 лютого 1929 року в Пряшеві. Здійснював душпастирську опіку над греко-католиками в Празі. Заснував Товариство студентів-греко-католиків «Союз греко-католицької молоді». Сприяв заснуванню 1933 року празької греко-католицької парафії, яку через рік затвердила Апостольська Столиця. Одночасно продовжував вивчати богослов’я в Карловому університеті, який закінчив 1940 року. Згодом захистив докторат. 1937 року був призначений радником єпископської консисторії. 1943 року став професором пасторального та морального богослов’я на богословському факультеті в Пряшеві. Також був редактором видання «Благовісник». 2 січня 1947 року буллою Папи Пія XII о. Василь Гопко іменований Єпископом-помічником Пряшівським та титулярним Єпископом Мідільським. Єпископська хіротонія Владики Василя відбулася 11 травня 1947 року в катедральному храмі в Пряшеві.
Коли до влади в Чехословаччині прийшли комуністів, проти ГКЦ почалися гоніння, які досягли вершини на т. зв. Пряшівському Соборі, що відбувся 28 квітня 1950 року. На цьому Соборі Греко-Католицьку Церкву Чехословаччини було визнано незаконною.
Це стало причиною переслідувань Єпископа. Блаженний Василь (Гопко) провів в одиночній камері 122 дні. 24 жовтня 1957 року за антидержавну діяльність, державну зраду та шпигунство його було засуджено до 15-ти років ув'язнення.
Після суспільних і політичних змін, зумовлених Празькою весною, державним розпорядженням № 70/1968 від 13.06.1968 діяльність Греко-Католицької Церкви в Чехословаччині було відновлено. З того часу Владика Василь (Гопко) активно працював у напрямі відновлення Церкви. Помер 23 липня 1976 року в Пряшеві.
Під час візиту до Словаччини Іван-Павло II 14 вересня 2003 року проголосив Владику Василя (Гопка), Єпископа-помічника Пряшівського (1904–1976), блаженним Католицької Церкви. У Літургії, яка стала головною подією чотириденного перебування Папи в цій країні та зібрала майже 300 тис. вірних, також узяв участь Глава УГКЦ Блаженніший Любомир (Гузар).
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
.jpg)
