Ідея «Русского міра», про яку ми згадували у лютневому випуску «Мети», останнім часом набуває дещо іншого змісту. Це можна зрозуміти зі слів московського патріарха Кіріла Гундяєва, котрі він нещодавно промовляв до своїх вірних у московському храмі Христа Спасителя, де заторкнув питання кризи в Україні. Серед іншого було сказане таке: «Сьогодні всі мої думки там, в Україні, серед нашого віруючого народу, який проходить через найтяжчі випробування. Принаймні, 400 з гаком літ робилися спроби розколоти і розділити «Русскій мір». Коли ми говоримо «Русскій мір», то не слід трактувати це так, як це роблять наші недоброзичливці, говорячи про Російську імперію та про Радянський Союз. Йдеться про «Русскій мір», мова йде про велику руську цивілізацію, що вийшла з київської купелі Хрищення і поширилася на величезні простори Євразії. Ось ця самобутня цивілізація, в основі якої – Православ’я і моральні цінності Православ’я, – понад 400 років не дає спокою тим, хто в цій мирній цивілізації бачить якийсь виклик своїм власним ідейним установкам. І ми знаємо, що всякий раз, коли на Вітчизну нашу нападали вороги, то головне, що вони хотіли зробити, – це розділити наш народ, і особливо відірвати південні і західні руські землі від єдиного світу».
Отож, як бачимо, чи, точніше, чуємо, «Русскій мір» потрібно розуміти так, як цього навчає патріарх. Адже саме йому належить «авторське право» цього вислову. Насамперед постає питання: невже «Русскій мір» існує вже 400 років, і чому досі ніхто про нього не говорив і не чув? Якщо ж якісь «недоброзичливці» трактують цей «мір», говорячи про Російську імперію, то, за словами нашого історика Я.Дашкевича, щойно 22 жовтня 1721 року Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів – росіянами.
Що ж стосується Радянського Союзу, про який згадує Кіріл, то сфери його діяльності поширювались чи не на весь світ. Тут і Куба, і Ангола, і В’єтнам, і Афганістан… Тим людям чомусь ніхто тоді не говорив про «Русскій мір», а говорилося про світове панування пролетаріату. Так само ніхто не говорив і про «Православ’я і моральні цінності Православ’я», про котрі згадує патріарх, в часи Голодомору, колективізації чи Чорнобильської трагедії. Адже самі ці «досягнення» може записати собі в актив ця страшна імперія зла, яка тепер конає на наших очах.
Наведена вище фраза Кіріла Гундяєва серед іншого пролунала у зверненні до вірних після завершення Літурґії Передшеосвячених Дарів у катедральному соборному храмі Христа Спасителя в Москві в п’ятницю другої седмиці Великого посту. А далі було сказано наступне: «Сьогодні на просторах цього світу існують незалежні держави, і ми з повагою ставимося до їхніх суверенітетів, до їх готовності та бажання самостійно будувати своє національне життя. Але це не означає, що прагнення до законного суверенітету, до реалізації цього суверенітету має супроводжуватися руйнуванням загального, єдиного духовного простору. І сьогодні ми молимося про те, щоб ніколи не сталося військових зіткнень між братами, щоб ніколи єдиновірні, єдинокровні брати не приносили смерть і руйнування один одному».
Якщо вдатися до календаря, легко можемо спостерегти, що у п’ятницю другої седмиці Великого посту було 14 березня, а Росія, очолювана президентом Путіним, розпочала брутальну окупацію України ще на початку березня. Що мав на думці промовець і як він розуміє поняття «повага суверенітету», судити не нам. Тут можемо навести слова іншого патріарха – Філарета (Денисенка), який у своєму «Зверненні» з приводу російської анексії Криму ствердив: «18 березня 2014 р. керівниками Росії було публічно вчинено порушення трьох заповідей Божих: не кради; не говори неправдивого свідчення на ближнього твого; не бажай дому ближнього твого... (і) нічого, що у ближнього твого (Вих. 20, 15-17). Наслідком збройної агресії російської влади проти України також вже стало кровопролиття – вбивство сепаратистами українського активіста у Донецьку, вбивство кримського татарина та українського військовослужбовця у Криму».
Святий Іван Христитель помер страшною смертю за те, що докоряв цареві Іродові, коли той чинив гріх. Як читаємо вище, сучасний Ірод чинить не один гріх, а щонайменше чотири. На жаль, когось подібного до Івана Христителя тепер нема. Той, хто мав би докоряти – мовчить. Чомусь не сміє перечити, чи боїться… Натомість проголошує наступне: «Головна молитва, яку я сьогодні здійснюю, – це молитва про мир в Україні, про світ у відносинах між братами, що живуть сьогодні як в Україні, так і в Російській Федерації. Завжди запорукою цього миру і єдності була наша єдина Церква». Чомусь «єдина Церква» мовчить, коли твориться страшне беззаконня. Мовчить, бо ідея «Русского міра», мабуть, є вищою від Божої правди.
Ось тут, очевидно, і криється розв’язка, що в розумінні патріарха Кіріла являє собою «Русскій мір». У своїй проповіді він, зокрема, говорить: «Мова йде про велику руську цивілізацію, що вийшла з київської купелі Хрищення і поширилася на величезні простори Євразії». Думається, що «Русскій мір» в розумінні патріарха Гундяєва – це і величезні простори Євразії, де твориться тотальне беззаконня, де ніхто не говорить про «Православ’я і моральні цінності Православ’я», де немає «поваги суверенітету», де вдають, що моляться, але ця молитва – лукава. Але про що найбільше вболіває цей церковний діяч – на цьому «величезному просторі Євразії» повинна бути «єдина Церква», котру, власне, й очолює патріарх Кіріл Гундяєв.
Ось тут ми патріарха розчаруємо, бо воля Божа є вищою від волі патріарха. І не все, про що мріє патріарх, приймає Господь Бог. І накінець: патріархи приходять і відходять, а правда Божа – вічна.
о. Іван ГАЛІМУРКА -настоятель храму Свв. Ольги і Єлизавети
.jpg)
