18 жовтня, члени Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі нашого храму здійснили ще одну цікаву прощу. Цього разу це був Самбір. Очолив її духовний опікун і наставник Архибратства отець Ігор Демків.
На світанку, чудового погожого осіннього дня, прочани вирушили у дорогу. Отець Ігор, традиційно, поблагословив на добру путь і усі помолилися за щасливу і легку дорогу. Цілу дорогу паломники молилися на різні інтенції: за мир в Україні, за наших воїнів, за владу, за молодь і за наші родини та багато іншого і співали побожних пісень.У храмі Різдва Пресвятої Богородиці отець Ігор, разом з місцевим священником, відслужив Святу Літурґію і сповідав.
Хто мав потребу – посповідалися і усі прийняли Святе Причастя.
Цей храм особливий – у ньому знаходиться чудотворна ікона Самбірської Матері Божої. Також у ньому є мощі Святого Валентина.
Отець-сотрудник храму розповів історію храму.
Усі помолилися біля ікони Самбірської Матері Божої і мощів Свято Валентина. Потім наші прочани відвідали пречудовий Собор Покрова Пресвятої Богородиці. - Храм зачарував усіх своєю вражаючою величчю і красою... - Там наші члени Архибратсва (вони ж і учасники парафіяльного крилосного хору) заспівали пісню до Пресвятої Богородиці.
Згодом ми вирушили на Хресну Дорогу, котра проходить поз храм. Ця чудова Хресна Дорога є копією відомої Хресної Дороги у Страдчі. Виконали її ті самі митці.
Далі шлях нашої мандрівки проліг до села Лаврів, одного з найвідоміших місць Старосамбірщини. – До монастиря Свято Онуфрія. Там, у храмі «Пророка Онуфрія»,* спочивають мощі Святого Онуфрія. Усі приклалися до мощів Святого Онуфрія і помолилися біля них.Отець Юстин розповів нам історію монастиря, відповідав на запитання прочан. Потім відправив Молебен до Пресвятої Богородиці, котрий супроводили своїм співом наші хористки. Помолилися у наміренні Святішого Отця Папи Римського. Отець поблагословив усіх. На закінчення пройшли Хресну Дорогу.
Такою була ще одна, з-поміж чисельних, наша захоплююча молитовна пригода.
Традиційно - дорогою додому ми молилися і співали патріотичні та народні пісні.
* Монастирський храм «Пророка Онуфрія», - монастирська обитель Чину Святого Василія Великого, побудована у 1547 році та відновлена у 1910 році. Храмовий празник - 25 червня.У ньому збереглися фрагменти автентичних фресок XV століття.
Лаврівський монастир - найдавніший монастир Святого Онуфрія в Україні. Він є важливою архітектурною та мистецькою пам’яткою. З метою дослідження історії, архітектури, живопису і архіву Лаврів відвідували відомі діячі України: І. Нечуй-Левицький, Я. Головацький, І. Франко, М. Грушевський, І. Крип’якевич, О. Барвінський, В. Щурат, О. Духнович, а також Праведний Митрополит Андрей Шептицький.
Під час археологічних розкопок 1986 року, у вівтарній частині храму виявили нішу-аркасолію, котра у княжі часи мала виняткове значення. Тут могли зберігатися мощі Святого Онуфрія або домовина Лева Даниловича. Але наразі останків князя Лева не вдалося виявити жодній археологічній експедиції.
З історією Лаврівського монастиря святого Онуфрія тісно пов’язаний рід Шептицьких. Митрополит Атаназій Шептицький навчався у Лаврові, а отець Никифор Шептицький був архимандритом Лаврівського монастиря. Праведний Андрей Шептицький у 1926 році брав участь у дослідженні фресок церкви Святого Онуфрія. У Національному музеї у Львові зберігається картина роботи Праведного Митрополита Андрея Шептицького «Пейзаж з Лаврова», на якій відтворена дорога в селі обабіч монастиря.
Чимало шанувальників культу Святого Онуфрія, згідно з заповітами, були поховані у Лаврівському монастирі, а не у своїх катедральних храмах. Першим з них був князь Лев Данилович, - за переказами, похований у Лаврові.
Багато таких поховань збереглося з другої половині XVII століття, часу найбільшого розквіту монастиря. Саме у цей період у його стінах поховали молдавських господарів (князів): Штефана Петричейку (1675 р.) та Костянтина Щербана Басараба (1681 р.), а також єрусалимського патріарха Макарія Лігаріда (1681 р.).
У підземеллях Онуфріївської церкви є некрополь, корені котрого сягають ще княжих часів, коли тут перед будівництвом храму був цвинтар. Після прибудови бічних крил, у другій половині XVII століття, виникли крипти, зокрема, крипта Винницьких у південному крилі.
Тут, зокрема, були поховані:
- Київські митрополити: православний - Антоній та унійний - Юрій Винницький;
- Перемиські греко-католицькі єпископи Інокентій Винницький та Єронім Устрицький;
- багато шляхтичів, зокрема, войський стрийський Павло Комарницький, один з жертводавців монастиря.
Марта Осадца
Запрошуємо переглянути фотографії від Марти і Маріанни Осадца
<iframe width="720" height="405" src="https://www.youtube.com/embed/2FGOTkwJku8" frameborder="0" allowfullscreen></iframe>
.jpg)
