13 вересня, на Празник Покладення пояса Пресвятої Богородиці, члени Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі нашої парафії здійснили ще одну надзвичайно цікаву прощу. Цього разу їх молитовний шлях пролягав до відпустових місць - у село Тучне́ та до Свято-Успенської Унівської Лаври. Як звичайно, очолив прощу отець Ігор Демків - духовний наставник Архибратства. Отець Ігор традиційно поблагословив на добру путь і усі помолилися за щасливу і легку дорогу.
Цілу дорогу наші паломники молилися і співали побожних пісень.
У селі нас зустрів отець Ярослав, парох храму Благовіщення Пречистої Діви Марії. Отець Ігор відправив для прочан Святу Літурґію, а отець Ярослав сповідав усіх, хто мав у цьому потребу.
Учасники прощі своїм співом прикрасили Службу Божу.
Після закінчення Літурґії отець Ярослав дуже цікаво розповів про історію храму і Тучнянської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. Усі сподобилися приступити до ікони. Потім була спільна знимка на згадку про це чудове місце. Усі, хто бажав придбали образочки з молитвою до Богородиці, прославленої в Тучнянській чудотворній іконі.
Опісля спустилися до каплички для освячення води і напилися та набрали водиці.
Далі шлях нашого паломництва проліг до Унівської Лаври.
Після коротенького перепочинку взяли участь у молитві монахів - часах. Потім вирушили на Чернечу гору. Там, на цвинтарі, отець Ігор відправив панахиду за Владику Юліана Вороновського і усіх від віку там похованих. Потім спустилися до Лаври.
Бажаючі купили меду з монастирської пасіки.
Потім, у каплиці Туринської Плащаниці і Животворящого Хреста Господнього, брат Василь розповів надзвичайно цікаву історію походження Туринської Плащаниці. Попровадив прочан подвір’ям Лаври і розповів її історію.
Потім наші прочани відвідали музей, у якому експонується виставка унікальних робіт брата Дам’яна. Це просто фантастичні, неповторні у своєму роді, сюжети, вирізані з паперу.
Усі учасники прощі напилися і набрали святої водиці з цілющого джерела. Охочі випробували температуру води у імпровізованому басейні. Вже традиційно цілу зворотну дорогу прочани молилися на різні інтенції і співали побожних пісень.
Коротенька довідка:
Тучне́ - село у Перемишлянському районі на Львівщині. Розташоване на межі Жидачівського району Львівщини та Рогатинського району Івано-Франківської області. Зі сходу межує з селами Добряничі, Утіховичі, з півдня — село Прибин, з заходу — хутір Плоска, а з півночі — Свірзькі Глібовичі.
Село Тучне розкинулося на пасмі Розточчя, яке служить природнім вододілом басейну Чорного та Балтійського морів. Західна околиця села омивається водами ріки Свірж, яка впадає у Дністер.
Первісна назва села було Тучно, саме така назва використовувалася в усіх церковних документах цієї парафії у Львівській єпархії у XVIIІ – початку ХХ століття, натомість у польськомовних документах вживається назва Тучна або Тучне.
Перша письмова згадка про Тучне датується XV століттям. Опис меж сільських земель зазначений під 1422 роком, а королівський декрет, що підтверджував ці межі, виданий у 1432 році. У цьому описі земель згадується про “ліс тучнянський монастирський”.
Зі східної сторони Тучного на високій горі серед соснового лісу сяють бані храму Благовіщення Пречистої Діви Марії. Сучасний храм це третя відома сьогодні церква, збудована у Тучному.
Перша церква існувала у XVII столітті, її спалили татари. У 1626 році село було зруйноване майже на 78,2% після нападу орди.
Друга церква Благовіщення була збудована на місці появи чудотворної ікони Богородиці. Сучасний кам’яний храм збудовано у 1900 році на місці старої дерев’яної церкви.
У кінці 60-их років XX століття совєтська влада закрила церкву, намагалася перетворити її на музей. Проте віряни продовжували таємно проводити відправи, на які приїжджали підпільні священики УГКЦ: о. Василь Білінський, о. Степан Здобиляк, о. Михайло Будзінський, о. Василь Оберишин, о. Богдан Смук, о. Євстахій Смаль, о. Петро Городецький, о. Микола Волосянко, о. Василь Вороновський, о. Михайло Возняк (батько Владики Ігоря Возняка, Митрополита Львівського УГКЦ),
За народними переказами, на початку XVII століття на старому сільському цвинтарі на липовому пні з’явилася ікона Матері Божої. Двічі селяни переносили її до церкви, однак вона знову з’являлася на попередньому місці. Лише тоді, коли процесія віруючих, очолювана ігуменом Унівського монастиря та місцевим священиком, дала обіцянку на місці об’явлення ікони Пресвятої Богородиці звести храм, її повернення припинилося.
Тимчасово примістивши ікону у старенькій дерев’яній церкві Покрови Пресвятої Богородиці, селяни у 1690 році звели на святому місці церкву Благовіщення Пречистої Діви Марії. Ця церква не збереглася до наших днів.
Зберігся запис, що з 1 серпня по 26 вересня 1711 року і повторно з 21 листопада 1711 року до 17 січня 1712 року намісний образ Пресвятої Богородиці Тучнянської плакав. Інформацію про сльозоточіння Тучнянської чудотворної ікони знаходимо записаним у Євангелії вд 1690 року. Це Євангеліє купив Сава Думанський, зять Якова та син Гнатів, разом з дружиною Єленою з с. Глібович „на спасіння і відпущення гріхів своїх” і передав „на вічні часи” для храму „чесного і славного” Благовіщення Пресвятої Богородиці у с. Тучному 25 березня 1719 року, за сприяння о. Феодосія Січинського – ігумена Виспенського.
З благословення єпископа Львівського Владики Лева Шептицького (1748-1779 рр.) 16 грудня 1761 року парафію візитував генеральний візитатор – о. Микола Шадурський. З цієї візитації дізнаємося про намісну ікону Пресвятої Богородиці у храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії. Вказано, що ця ікона плакала у 1711 році. Документ подає, що ікона Богоматері у той час була шанована в цій місцевості, тому що вже була коронована - мала дві корони, рівно ж ікону прикрашали 46 різних видів кораликів, які були виявом вдячності, народного пошанування, почитання та побожності.
У 1900 році ікона була поставлена за престолом в новій Благовіщенській церкві і зберігається тут до сьогодні.
У 1902 році, за сприянням митрополита Андрея Шептицького та місцевого пароха о. Амбросія Рибака, Святіший Отець Папа Римський Лев XIII надав своєю грамотою повний відпуст „для церкви в Тучному в дні Благовіщення Пречистої Діви Марії (7 квітня) та Переставлення святого апостола і євангеліста Івана (9 жовтня) та попразденствах”. З цього часу церква Благовіщення Пречистої Діви Марії офіційно проголошена відпустовим місцем.
З 1991 року у вільній Українській державі відновилися відпусти у храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії.
У 1931 році у Тучному була побудована ще одна святиня – каплиця Відвідин Найсвятішої Діви Марії Святої Єлизавети. Назва цієї святині безпосередньо пов’язана з євангельськими подіями. Про зустріч Марії та Єлизавети ми чуємо кожного разу в євангельському уривку у Молебні до Пресвятої Богородиці та на Утрені у Богородичні празники. Досить рідкісна ікона зустрічі Пречистої Діви Марії та святої Єлизавети є запрестольною у цій святині. На цій рельєфно різьбленій іконі свята Єлизавета вклякнула перед Богородицею в молитві: „Благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого”, а Богородиця бере її за руку і піднімає.
Капличка для освячення води. З-під гори, де з’явилася Богородиця у Тучному, б’є джерельна вода, і прочани мають змогу взяти її з собою у дорогу. 7 квітня 2008 року, на храмовий празник Благовіщення Пречистої Діви Марії, над джерелом посвятили новозбудовану капличку для освячення води.
З благословення Преосвященного Владики Юліяна Ґбура від 13 серпня 2009 року у Тучному встановлена та освячена хресна дорога.
7 квітня 2010 року, з нагоди святкування 110 річниці сучасного кам’яного храму Благовіщення Пречистої Діви Марії (1900 р.) та 320 річниці від побудови першого дерев’яного храму Благовіщення Пресвятої Богородиці (1690 р.), на місці появи чудотворної ікони Богородиці у Тучному біля підніжжя Святої гори освячена Фігура Пречистої Діви Марії.
Марта Осадца
Пані Марта Осадца поділилася з нами своїм фотоальбомом з прощі. Приємного перегляду.
Фотоальбом : переглянути ТУТ
.jpg)
