28 липня
Проповідь на Свято Св. Володимира Великого
"Величаємо тебе, святий рівноапостольний Володимире, і вшановуємо пам'ять твою, бо ти всю нашу землю просвітив святим хрищенням." (Величання на Утрені).
Сьогодні Св. Церква Христова святкує пам'ять св. Рівноапостольного князя Володимира Великого, Христителя України.
Якщо заглянути в історію, то побачимо, що християнська віра не була чимось новим для українського народу. Україна-Русь, що знаходилась на перехресті торговельних шляхів сходу, заходу і півдня, мала постійні контакти з сусідніми народами. У спілкуванні через політику і економічну співпрацю на Київську Русь поширювалась також і культурна та релігійна спадщина інших народів.
Відомо, що першим апостолом на Київській Русі був св. апостол Андрій Первозванний, який, проповідуючи Христову віру над Чорним морем, зі своїми учнями через Корсунь дійшов до Київських гір і там встановив хрест на знак того, що ця земля скоро навернеться до Христа.
В 9-му столітті св. брати Кирило і Методій проповідували Євангеліє на слов'янських землях, тож промені Божої науки вже тоді просвічували українські землі. Також і сусідні держави в той час приймали християнство. Вже у 854 р. болгарський володар Борис прийняв Христову віру, а за часів св. Володимира Болгарія вже мала добре зорганізовану Церкву, в якій проводились богослуження слов'янською мовою. Крім цього, київські князі Аскольд і Дир, пішовши походом на Царгород, пізнали там Христову віру і в 867 р. охрестились.
Відомо також, що в Києві вже за часів князя Ігоря (945 р.) було багато християн, які мали свою церкву. В 947 р. охрестилася св. княгиня Ольга, бабця св. Володимира. Отже, св. Володимир, зростаючи у її вихованні, вбирав у себе ті християнські цінності, які потім стали вирішальними у його житті і у житті усього народу.
Ставши володарем Київської Русі, св. Володимир відзначився не тільки як далекоглядний мудрий політик, але також як добрий батько свого народу. Добре відчуваючи стиль життя, ментальність людей, він приймає Христову віру у візантійському обряді. Найбільша його заслуга у тому, що він зумів об'єднати перші паростки християнства в Україні і вивести його на рівень державної релігії.
Одружившись із сестрою грецьких князів Константина і Василія Анною, Володимир охрестився сам і пильно дбав про поширення християнства у своїй державі. Найперше охрестив своїх 12 синів в Києві при джерелі на місці, яке зараз звуть Хрещатиком. Також на його приклад було хрещено всіх мешканців Києва. Про це згадує митрополит Іларіон: "Він наказав по всій своїй землі хреститися в ім'я Отця, і Сина, І Святого Духа ... щоб усі сталися християнами. ... І ні один чоловік не противився його благочестивому повелінню".
Св. Володимира звемо також рівноапостольним князем. Це значить, що у своїй ревності в проповідуванні Христової віри він дорівнював апостолам. І справді, по своїм хрещенні св.Володимир дбав про поширення християнства у цілій державі, будуючи храми, засновуючи монастирі, стараючись про утвердження церковної єрархії. Св. Володимир у всьому подавав добрий приклад. Так у 989 р. він приступає до спорудження церкви Успення Пресвятої Богородиці, призначивши на її утримання десяту частину своїх доходів, тому ця церква стала називатись Десятинною. Після хрещення св. Володимир змінив своє попереднє життя. Своє багатство він жертвував не тільки на будову церков, а також на допомогу бідним, хворим і вдовицям.
Важко знайти в історії таку величну постать як св. Володимир. Князь, володар, ревний апостол, милосердний батько, далекоглядний державний і церковний політик; він передбачив через віки силу Христової науки в українській землі. Завдяки його мудрому провидінню Україна з вірою в Христа перейшла через усі тортури монголо-татарського лихоліття, більшовицько-комуністичного режиму, та інших, різного роду, завойовників. З тією ж вірою вона переможе усі незгоди і залишиться нескореною і вірною прикладу свого великого Апостола і Христителя св. Володимира.
Дорогі в Христі! Сьогодні українська земля, хрещена св. Володимиром, потребує віднови своїх хресних обітів. Сьогодення багато чим подібне на дохристиянські часи перед св. Володимиром. На нашій рідній землі ще тепер стоять поганські "капища" - пам'ятники атеїстичним вождям. Народ поділений на політичні клуби, немов на удільні князівства, що ворогують між собою. Народом правлять "князі" із зруйнованою свідомістю і мораллю. Церква розбита на конфесії, множаться секти. Правдиве світло Христове з трудом пробивається крізь мряку чужих нашому народові забобонних традицій. Християнські чесноти милосердя і любові замінені поняттями конкуренції і ненависті. Сімейні традиції і подружня любов руйнуються розпустою. Молодь повертається до поганства, якого ще не було в дохристиянській добі Київської Русі: пияцтво, наркоманія, содомські гріхи. Зруйновані храми ще не відбудовані і немає бажаючих віддати десятину, щоб хоч щось зробити, щоб якось піднести Україну з руїни.
Св. Володимир хрестив Україну. Хрестив на покаяння, подібно як св. Іван Христитель. Що маємо робити ми, сьогоднішні християни? Перш за все чинити покаяння. Нам сьогодні випала місія покути за гріхи. Не дивуймося, що так тяжко нам вдається політична і економічна відбудова держави. Наші терпіння є певним процесом очищення від бруду безбожництва. Народ ще має відпокутувати за зруйновані хрести, храми, за зрадників, за партквитки, комсомольські значки та багато інших гріхів.
Разом із тим берімось до віднови віри Христової в Україні. Треба руйнувати ідоли безбожництва і будувати Храми. Утверджувати науку Божу в школах і в суспільстві. Сьогодні маємо подати власний приклад доброго християнина, поборюючи нові спокуси матеріалізму. Сьогодні маємо боротися з новітнім ідолопоклонством - різного роду сектами. Подібно, як св. Володимир, охрестивши Київську Русь, сповнив її блаженствами Христової Євангелії, ми повинні знову християнізувати свою державу, утверджуючи в ній євангельські блаженства.
Це є нелегка праця, а тому благаймо заступництва і допомоги у св. Володимира.
СВ. РІВНОАПОСТОЛЬНИЙ КНЯЗЮ ВОЛОДИМИРЕ ВЕЛИКИЙ, ХРИСТИТЕЛЮ УКРАЇНИ, МОЛИ БОГА ЗА НАС ГРІШНИХ І ЗА ВЕСЬ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД.
о. Володимир Сайчук.
.jpg)
