«Лєнін!!! Партія!!! Комсомол!!!» – хтось сьогодні пригадує таке скандування? Якщо й пригадує, то покрутить пальцем біля скроні. Мовляв, лише хворі люди могли виголошувати подібні речі. Це ми сьогодні так вважаємо. Однак, належить сказати, що і Ленін, і партія, і комсомол були цілком реальними речами. І не лише реальними, а – страшними. Вони є страшні у своїй суті, у своїй ідеології, у своїй природі. Чи не тому сьогоднішні покоління від них сахаються і приймають закони про декомунізацію, бо вони основувалися на терорі, на насиллі, на брехні, на несправедливості… Одним з найголовніших їхніх завдань, якщо не найголовніше, була війна проти Бога, проти Церкви, проти здорової моралі. І свою участь у цій війні вони продемонстрували в повній мірі. До сьогодні не знайдені могили закатованих у сибірських концтаборах наших краян: патріотів, героїв, священиків… До сьогодні Церква Христова зализує рани від втрати духовенства, храмів, монастирів… До сьогодні ми знаходимо замордованих по тюрмах наших невинних хлопців і дівчат…
Усе це, і не лише це – справа рук комуністів і комсомольців, які за свого ідейного натхненника мали того самого Лєніна, який закликав потопити в крові нашу Україну. Україна, яка в силу історичних обставин довгі століття перебувала в неволі, і з них – сім десятиліть перебувала в Радянському Союзі, з Божої ласки отримала шанс стати вільною державою, до сьогодні веде війну за свою свободу. Майдан, ще один Майдан, Революція гідності, російська агресія в Криму і на Донбасі – пригадуємо події останніх десятиліть. А перед тим – незліченна кількість героїв УПА, які погинули у боях і у своїх криївках від куль НКВДистів. А ще перед тим – наша замордована еліта, цвіт нашої нації, які стали жертвами після Голодомру. А сам Голодомор!!! Це – також справа рук комуністів і комсомольців.
Сьогодні переживаємо дуже непрості часи в нашій історії. З Божою допомогою ми переживемо і це. Україна стане сильною і вільною, бо цього хоче Бог. Це розуміли і усі ті наші герої і наші попередники, котрі до останнього подиху боролися за народ, за правду, за свободу. Вони помирали з молитвою на устах. Їх тримала віра в Бога!
Розуміємо, що історія все поставить на свої місця, вона кожному знайде місце. По-суті, ми це сьогодні і спостерігаємо. Дуже боляче говорити про сучасних, так званих, комсомольців. Вони часто є дітьми, внуками і правнуками тих, котрі померли від рук тих, про кого сьогодні говоримо. Вони не згадують про Лєніна, про партію, про комсомол, але вони активно продовжують їхню боротьбу. Це – боротьба проти Бога, проти Церкви, проти здорової моралі… Повчає св. апостол Павло: «Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме» (Гал.6,7). Мабуть ми до кінця не розуміємо: де вони, ті комсомольці?
Каже Господь Ісус Христос: «Ви пізнаєте їх за плодами їхніми» (Мт.7,16). Вони розмовляють українською, вони співають «душу й тіло ми положим…», вони несуть в руках синьо-жовтий прапор. Але вони – манкурти. Вони забули нашу героїчну історію. Придивімося пильно і ми їх побачимо. Вони є серед нас. Може це і наші діти…
Честь і слава многим чесним, героїчним, порядним і побожним молодим нашим українцям, нашим дітям!
Про сучасних же комсомольців сказати цього не можу. І не хочу.
Дуже гірко…
Джерело:Блог отця Івана Галімурки
.jpg)
