Проща до села Довге

29 липня члени Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі нашої парафії здійснили ще одну незабутню прощу. Це була справді неординарна, неповторна подія для усіх. Як завжди, її очолив духовний провідник Архибратства отець Ігор Демків. Цього разу шлях наш пролягав до села Довге Дрогобицького району у Карпатах. Суботнього ранку ми вирушили у дорогу. Після, вже традиційної, молитви на добру путь прочани молилися і співали побожних пісень. Отець Ігор розповідав цікаві історії про місця, якими ми проїжджали. Після двогодинної поїздки ми прибули до місця паломництва. Місця, відомого своїм славним минулим. Саме тут особливо активною була наша Славетна Героїчна Повстанська Армія. Гори зустріли нас привітно, гарною погодою. У храмі Преображення Господнього отець Ігор відслужив Службу Божу, а отець-парох Тарас сповідав усіх, хто мав потребу у цьому. Після Служби Божої отець Тарас надзвичайно цікаво розповів історію села і храму. Зокрема, розповів про відомого маляра Корнила Устияновича, котрий дуже багато доклався до оформлення храму. Тут митець і помер та похований на цвинтарі біля церкви. Отець поділився своїми далекосяжними планами, щодо духовного розвитку парафії і села в цілому. Після чого бажаючі набрали лікувальної води з джерельця. І от ми вирушили у незабутню пригоду, мету нашої подорожі – першу у житті гірську Хресну Дорогу. Кожен мав свій особистий намір, якому присвятив цю прощу і Хресну Дорогу, як складову її частину. Хресна Дорога прокладена на горі, яка носить ім’я Героїв Небесної Сотні. Кажуть, що вона подібна до Хресної Дороги у Страдчі… Анічогісінько подібного! Так, Страдецька Гора чудова, там дуже гарна і складна Хресна Дорога. Але - це гори! Карпати!!! І цим усе сказано!... Дорога весь час стрімко йде вгору кам’янистим, з дозволу сказати, шляхом і закінчується на висоті 890 метрів. Сказати, що важко було йти – це не сказати нічого! Але, долаючи природні труднощі і свої особисті немочі, майже усі наші прочанки успішно пройшли цей надзвичайно важкий шлях. Це був наш перший досвід подолання таких труднощів. Усі були щасливі від того, що їм вдалося подолати увесь тягар виправи. На закінчення усі помолилися у наміренні Папи Франциска, для отримання повного відпусту. Закінчилася Хресна Дорога на вершечку гори, на якій встановлений залізний Хрест заввишки шістнадцять метрів. Як розповідав отець Тарас, його витягали на гору при допомозі колод протягом… двох тижнів. Навіть пройшовши увесь цей шлях, важко уявити собі – яких зусиль це коштувало!... Трохи перепочивши і зазнимкувавшись на згадку, ми вирушили у зворотну дорогу. Спуск вниз виявився цілком не легшим, ніж підйом… Усе це, підйом-спуск, зайняло у нас чотири години. Потім ми вирушили до водоспаду Лазний. Висота падіння води у ньому – десять з половиною метрів, а ширина – приблизна два метри. Втомлені, але такі щасливі прочанки цілу дорогу співали побожних пісень і молилися. Так закінчилася наша нова, незвична і неповторна пригода. Вже з нетерпінням чекаємо на нові цікаві пропозиції прощ від отця Ігоря. А, властиво, нецікавих не буває! Сподіваємося, що трохи цих знимок хоча б частково відтворять наші настрої і атмосферу цієї небуденної події. Марта Осадца

Фотоальбом:Марта і Маріанна Осадци