Ватикан оприлюднив офіційні правила розпізнавання істинності видінь і персональних об’явлень. Документ, складений у 1978 році, опублікований на сайті Конгрегації доктрини віри.
Публікація становить собою офіційний переклад сучасними мовами (французькою, англійською, італійською, іспанською та німецькою) документа, який був 24 лютого 1978 р. апробований Слугою Божим Папою Павлом VI, а потім опублікований латиною. Як зазначає у вступі нинішній префект Конгрегації віровчення, кардинал Вільям Левада, – коли цей документ побачив світ, вважалося, що латинського тексту буде достатньо, тим більше що адресований він насамперед єпископам. Однак за цей час вийшло кілька його перекладів у різних працях, без належного схвалення Апостольською Столицею. Крім того, це питання порушив в Апостольському посинодальному повчанні «Verbum Domini» Папа Бенедикт XVI. Святіший Отець розпорядився «допомагати вірним у правильному розрізненні слова Божого і приватних об’явлень, роллю яких є не (…) «доповнення» остаточного Об’явлення Христа, а допомога в повнішому переживанні його за певної історичної епохи».
Нормативи Конгрегації віровчення становлять своєрідне «vademecum» (керівництво) щодо того, що робити, коли єпископ отримує інформацію про імовірні приватні об’явлення чи видіння. Бо ж до обов’язків ординарія місця належить початкове дослідження таких явищ. Це важливо також і з огляду на швидкість, із якою поширюється інформація про імовірні об’явлення, та можливість виникнення спонтанних паломництв. Отже, такі явища становлять виклик для церковних властей.
Норми представляють «позитивні» та «негативні» критерії, які мають слугувати визначенню, чи певне явище справді є надприродним. Основоположною метою є захист віри людей та уникання того, щоб поширювалися ствердження, суперечні вченню Церкви або й зовсім протилежні йому.
Аби отримати моральну впевненість щодо досліджуваного факту, обов’язковим є строге розслідування. Воно стосується з’ясування психічної рівноваги імовірного візіонера, його чесності, праведності життя, щирості, послуху церковній владі та здатності повернутися до нормального життя вірою. Серед іншого, мають бути виключені випадки масового психозу чи істерії.
Аби визнати надприродний характер об’явлення – самого навернення замало, попри те, що своє значення мають «тривалі та щедрі духовні плоди». Послання, отримане через візіонерів, мають бути згідні з безпомилковим ученням. Приводом для недовіри може бути, наприклад, виразне шукання користі, пов’язане з досліджуваним фактом, або ж морально злі вчинки, скоєні візіонером чи його прихильниками під час імовірного об’явлення чи у зв’язку з ним.
Кожний єпископ має бути пильний, шукати інформацію і робити конкретні кроки, щоб запобігти зловживанням у богослужінні. До його обов’язків належить засудження помилкових учень і запобігання небезпеці фальшивого містицизму. Якщо ж існує впевненість у надприродному характері явища, єпископ може дозволити публічні прояви побожності.
Як відзначає на сторінках порталу коментатор Андрес Бельтрамо Альварес, рішення оприлюднити ці норми не пов’язане з якимись особливими подіями. З іншого боку, він підкреслює, що це стається у той час, коли скликана Апостольською Столицею спеціальна міжнародна комісія досліджує широко відомі марійні об’явлення у Меджугор’ї (Боснія). Це явище всесвітнього масштабу, і його давні та ревні прихильники – і суперники – обчислюються вже сотнями тисяч. Апостольська Столиця висловиться на цю тему згідно з об’єктивними критеріями, які тепер загальнодоступні і стосуються всіх випадків імовірних об’явлень.
Джерело: CREDO
.jpg)
