ПРАЗНИК ГОСПОДНЬОГО ПРЕОБРАЖЕННЯ

19 серпня

"Величаємо Тебе, життєдавче Христе, і почитаємо пречистого Твого Тіла преславне Переображення"

(Величання на утрені празника)

Дня 6-го серпня наша Церква святкує празник світлого Господнього Переображення. Завданням цього празника є звеличати з життя Ісуса Христа славну подію переображення, що його деякі св. Отці називають другим Богоявлінням. Важливість події пізнати і з того, що її записали аж три Євангелисти: Матей, Марко й Лука. Тож погляньмо на подію переображення, на установлення празника та на дух його богослужби.

ПОДІЯ ПЕРЕОБРАЖЕННЯ

Христова прилюдна діяльність добігає до кінця. Невдовзі наступлять Його муки і смерть. Хоча Апостоли вірили, що Ісус це Богом післаний Месія і ту віру прилюдно визнали устами Апостола Петра, то все таки їхня віра ще не була укріплена. Христос хоче надзвичайним актом їхню віру скріпити. Тому, кілька днів потім, як їм предсказав свої страсті і смерть, Він бере із собою Петра, Якова й Івана, виходить з ними на гору Тавор, і тут на молитві відслонює перед ними промінчик Свого Божества. Св. Євангелист Матей про чудесну Христову переміну каже: "І переобразився перед ними: Обличчя Його засяяло наче сонце, і одежа побіліла наче світло" (17, 2). Коло Христа явилися старозавітні пророки Мойсей і Ілія і розмовляли з Ним про Його смерть. Апостол Петро захоплений блиском Христозої слави кличе: "Господи, добре нам тут бути!" А втім, як при Христовім хрищенні в Йордані, так і тут дався чути голос з неба: "Це — мій улюблений Син, що його Я вподобав: його слухайте" (Мат. 17, 5). Св. Євангелія нічого не говорить про місце Христового переображення. Зате християнська традиція від 4-го сторіччя загально приймає, що тим місцем була гора Тавор.

Чому Ісус Христос тільки трьом вищеназваним учням показав славу свого Божества? По думці св. Івана Дамаскина, Христос узяв зі собою Петра, щоб він, який був прилюдно визнав Христове Божество, почув потвердження свого визнання і від Небесного Отця. Господь узяв на Тавор Якова, бо він мав бути перший єпископ Єрусалиму і перший з Апостолів мав віддати своє життя за Христа. Вкінці Спаситель зробив свідком Своєї переміни й Апостола Івана, бо він був його улюблений учень і дівственник. Він збагнувши Христове Божество на Таворі, опісля у своїм Євангелію писав: "Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було —  Бог"   (Йо 1,1).

Всі три Апостоли, свідки Христової слави на Таворі, будуть опісля свідками і його агонії в Оливнім Городі. Як глибоко Христова переміна записалася у їхніх серцях, пізнати з того, що вони про неї писали після багатьох років. Апостол Петро у своїм другім посланні віру в Христа скріплює згадкою про його славне переображення, кажучи, що вони були "наочними свідками його величі. Бо Він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли до Нього прийшов такий голос від величної слави: "Це мій Син любий, якого я вподобав". І цей голос ми чули, як сходив з неба, коли ми були з Ним на святій горі" (11, 1, 16-18). А св. Євангелист Іван зі захопленням писатиме у своїй Євангелії: "І ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого"   (Йо 1,14).

УСТАНОВЛЕННЯ ПРАЗНИКА

Святкування цього празника сягає 4-го віку. В цьому віці св. Єлена, мати цісаря Костянтина Великого, збудувала храм  на  горі Тавор  у честь   Господнього Переображення.

При кінці 11-го сторіччя хрестоносці знайшли на Таворі аж кілька церков і манастирів. Та в 13-ім столітті прийшли магометани і все понищили. Єрусалимський патріярх Кирило II 1860 року на руїнах давньої церкви збудував новий храм. В 1923 році побудовано на Таворі величаву базиліку Господнього Переображення.

Від 6-го віку цей празник святкується у Східній Церкві урочисто під назвою "Господнього Переображення". В Західній Сирії у 8-му столітті він звався "Празником Тавору".

Первісно празник Переображення святковано в місяці лютім. Одначе тому, що цей радісний празник звичайно випадав у часі Великого Посту, а це було незгідне з духом посту й покути, то його перенесено на день 6-го серпня. Чому якраз на цей день? Історик Євсевій і св. Іван Дамаскин є тієї думки, що Господнє Переображення відбулося 40 днів перед Христовою смертю. Тож св. Церква йдучи за цією думкою, перенесла цей празник з місяця лютого на 6-го серпня тому, бо 40 днів пізніше, це є 14 вересня, випадає празник Воздвиження Чесного Хреста — пам'ять Христових мук і смерти.

Зі Сходу празник Переображення приходить на Захід десь між 7 і 8-им сторіччям. Тут він дуже поволі входив у практику, був святкований у різних часах і ще в 12-ім віці не був загальним. Папа Каліст III 1457 року поширив цей празник на цілу Західню Церкву і приписав святкувати його 6-го серпня у пам'ять перемоги над турками під Білгородом. Ця перемога збулася 22 липня 1456 року, але вістка про неї дійшла до Риму щойно 6-го серпня. Вірмени святкують Господнє Переображення у 7-му неділю після Зшестя св. Духа.

Празник Переображення належить до 12 великих празників нашої Церкви. Він має один день перед- і сім днів попразденства. Стихири й канони празника уложили св. Іван Дамаскин і Косма Маюмський   (8  вік).

Цей празник припадає у тому часі, коли доспівають плоди землі. І від найдавніших часів у Східній Церкві того дня на подяку Богові буває благословення первістків земних плодів. Цей звичай переняла християнська Церква від Старого Завіту, який приписуваз приносити первістки плодів до Господнього Храму. У книзі Виходу читаємо: "Щонайкраще з первоплоду землі твоєї приноситимеш у дім Господа, Бога Твого" (23, 19). "Як увійдете в землю, — сказано в книзі Левіт .— що оце хочу вам дати, і там жатимете жниво, то принесете сніп, первоплід ваших жнив, священикові"   (23,  10).

Звичай благословити в церкві первоплоди вже приписують Апостольські правила з кінця 3-го віку. Апостольські постанови (4-ий вік) мають молитву на освячення первоплодів. Помісний Синод у Картагені з 318 року у правилі 46-ім дає приписи про первоплоди приношені до церкви. Шостий Вселенський Собор 691 року говорить про благословення первоплодів винограду і пшениці. В типіках Великої Царгородської Церкви з 9-10 віку й Евергетицькім з 10-го століття нема згадки про благословення винограду.

В Греції у серпні з важливіших плодів дозрівають виноград і пшениця. Тому там був звичай, щоб на празник Господнього Переображення благословити в церкві виноград і колоски пшениці. В нас на Руси-Україні виноград заступлено яблуками й іншими овочами.

ДУХ БОГОСЛУЖБИ ПРАЗНИКА

З богослужби празника промінює духовна радість, подив для Христової величі, сили і слави та прослава його Божества.

Господнє Переображення несе всім вірним неземну радість. "Все днесь наповнилося радістю, — співаємо на утрені — бо Христос переобразився перед учнями". А з тією радістю йде в парі великий подив для сили і слави переміненого Христа. "Перед Твоєю смертю, Господи, — каже стихира на вечірні — в часі Твого переображення гора стала небом і облак простягнувся наче намет, і Отець свідчив про Тебе. Там був Петро з Яковом і Іваном, які мали  бути з Тобою  при Твоїм   ув'язненні, щоб бачивши Твої чуда, не побоялися Твоїх страстей". На стихословії утрені читаємо: "Ісусе, Ти перемінився на горі Тавор і світлий облак принявши вид намету покрив Апостолів Твоєю славою. А вони, безначальний Спасе Христе Боже, впали на землю, бо не могли знести світлости недоступної слави Твого обличчя. Ти, що тоді засіяв їм своїм світлом, просвіти душі наші".

Та головний зміст і властива ціль празника Переображення є глибоко догматична: визнати і прославити Христове Божество. На стиховні утрені передпразденства читаємо: "Прийдіть, вийдім на святу гору і вірою побачимо пресвітле Господнє Переображення. йому вірно поклонімся і закличмо: Ти Бог єдиний, що воплотився і обожив людський рід". "Той, Хто колись .— каже стихира на вечірні ;— говорив з Мойсеєм символами на горі Синай "Я є Той, Хто є", сьогодні на Таворській горі переобразився перед учнями... говорячи з Христом Мойсей і Ілія засвідчили, що Він є Паном живих і мертвих та що Він — Бог, який говорив колись через Закон і Пророків". На хвалитех утрені ми його славимо: "Ти, що від віків є Бог — Слово, який одіваєшся світлом наче ризою, переобразився перед своїми учнями, та понад сонце, Ти Спасе, засіяв". На 6-ій пісні канона сказано: "Тебе пізнали славні Апостоли як Бога на Таворі, Христе, зчудувалися і приклонили свої коліна".

Маючи перед очима славу Христового Божества св. Церква взиває своїх вірних, щоб духом вийшли на гору Тавор і були свідками його переміни: "Прийдіть,— каже литійна стихира — вийдім на гору Господню, у.дім Бога нашого, і побачимо славу його переображення, славу як Єдинородного від Отця. Приймім світло від світла та піднесені духом, Трійцю Єдиносущну прославмо на віки".

о.Ю. Я. Катрій ЧСВВ: «Пізнай свій обряд».