У суботу, 5 травня, члени Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі нашої парафії здійснили першу у цьому році прощу.
Як завжди, її очолив духовний опікун Архибратства отець Ігор Демків.Цього разу місцем паломництва стало село Колодіївка, що на Тернопільщині, де знаходиться монастир Святого Теодора Студита, у 1995 році, перенесений з Риму стараннями Блаженнішого Любомира.
Там, у храмі Святого Дмитрія, отець Ігор, разом з настоятелем монастиря, отцем Петром, відправили Святу Літурґію.
Після Літурґії отці освятили воду на оздоровлення, вервички, образки та інше. Усі набрали і напилися свяченої водиці. Потім отець Петро мирував і благословив усіх присутніх, а на закінчення над кожним молився молитву на оздоровлення. Дорогою до Львова зупинилися біля цілющого джерела.
Марта Осадца
Фото: Марта Осадца
Відео "ПРОЩА ДО КОЛОДІЇВКИ"
<iframe width="720" height="400" src="https://www.youtube.com/embed/Pk4srJ6qRSU" frameborder="0" allowfullscreen></iframe>Проща до Колодіївки.
5 травня 2018 р. члени Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі та парафіяни храму свв. Ольги та Єлизавети під проводом отця Ігора Демківа відбули прощу до монастиря св. Теодора Студита в с. Колодіївка Тернопільської області.Дорога хоч і не близька, проте за молитвами і співом промайнула нам непомітно. Лагідний ранок зустрів нас тишею на охайному церковному подвір’ї, в храмі св. Димитрія відправлялась літургія за померлих. Отож, ми прибули заздалегідь. «Білий храм» - я б так охарактеризувала церкву. Просторо і чисто, легко дихати і вільно молитись, а головне - тихо і спокійно. Не можу пригадати чи бачила ще десь подібний іконостас – із зображеннями птахів і риб. Зауважу, що багата і вишукана різьба по дереву мимоволі розчиняє погляд і бачиш тільки ікони… Чудний спів сестри ще більше піднімає твою молитву, наче підштовхує кудись ввись, де тільки ти і Бог.
Отець Ігор співслужив св. Літургію з отцем Петром. Прочани приступали до святої тайни покаяння. Наука в часі проповіді чітка і лаконічна, проте зачіпає багато сердець своєю промовистістю, наче шрапнель, що розлітається невидимо і осідає за місцем призначення, бо кожному своє… Мене зачіпило запитання про те чи ,,справді я хочу бути,, дитиною Божою, дитиною доброго батька… Була ще, консолідуюча дух молитва перед уділенням св. Причастя. По завершенню служби Божої отець оголосив, що буде посвячувати водичку і всякі речі, опісля будуть мировання і молитви на оздоровлення.
Мене подивувало те, з якою рвучкістю люди виставляли речі для освячення: вервиці, образочки, сіль, цукор, оцет… Те, що монастир має певну славу збагнула тоді, коли отець Петро вичитував молитви на освячення води. Здавалося, мало б бути гамірно, а ні – доброзичливо і розважливо тихо. Було достатньо часу і для приватної молитви. По часі відбулося мировання, а ще згодом отець Петро через покладання рук на паломника провадив індивідуальну молитву над кожним чи над парою. Разом з нами молились різні прочани - подружні пари за благословення подружжя на народження дітей, родини в яких є узалежнені, були сімї і з хворими дітками, каліки і люди похилого віку.
Той трепет і смирення, які відчувались в часі індивідуальної молитви перечитувались не тільки на моєму обличчі. Прочани сповнювались надією і ласкою, наче засвічувались зсередини, діти переставали рюмсати. Були і такі, що твердою ходою відходили, бо мали певність повернутися знову.
Церква поволі пустіла… а на дворі сонечко і легкий вітерець. І хай плачуть синоптики, бо вони знову помилились. Нам посміхалось небо. В обителі сьогодні семеро братів, а так і не скажеш, що мало рук і сердець. Довкола лад, а в церковній крамничці ще й мед монастирський.
Що казати про зворотню путь, якщо добрих півтори години науки отця Ігоря - то наче хвиля часу. І все сплелося в послідовний ланцюжок: послух, ласка, гординя, історія, політика, сьогодення… А загалом спокій і рівновага, віднова і перезагрузка..це найвищий релакс. До цього додам про подячні молитви, піднесені хвалебні піснеспіви. Виконанням державного гімну і патріотичних пісень ми завершили нашу прощу.
Щиро дякую о. Івану Галімурці та о. Ігорю Демківу, які сприяли нашому паломництву, надали нам таку чудну можливість для духовної віднови.
Дарина Кушик
.jpg)
