Стати «світлом для світу»

«У всякого своя доля і свій шлях широкий:

Той мурує, той руйнує, той неситим оком

За край світа зазирає, – чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою взять у домовину»

Мабуть, ці слова Кобзаря із поеми «Сон» будуть доречними, щоб окреслити ситуацію, яка проглядається сьогодні у зв’язку з революційними подіями, що вирують у нашій державі. У цих подіях є доволі багато горизонтів, але не всі однаково їх бачать, сприймають їх, розуміють їх, а тому й неоднаково їх трактують. Але усі мусимо розуміти, що, за великим рахунком, Україна є великою державою в центрі Європи, і через те сьогоднішні події, які вирують у нашій державі, виносять на поверхню дуже законспіровані і цікаві моменти. Політики, геополітики, економісти, фінансисти, різного штибу експерти оцінюють їх по-своєму. Ми ж погляньмо на них з реліґійної точки зору.

Українська Греко-Католицька Церква ніколи не була політичним проектом і через те багато перетерпіла й була гнана, мабуть, протягом усієї своєї історії. Причина гонінь і переслідувань є усім відома – саме наша Церква є найбільшим виразником щирого християнства в Україні і правдивого українства на так званій «канонічній території» Московського патріархату. А це жодним чином не вписується в розрахунки Москви, яскравим виразником політичних амбіцій котрої виступає Московський патріархат. Саме московський патріарх Кіріл озвучив ідею «Русского мира» 3 листопада 2009 року у своїй доповіді на III-й Асамблеї «Русского мира», і дещо згодом її продублював заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московської патріархії ігумен Філіп (Рябих ) у доповіді перед слухачами проекту «Школа російської політики».

Нагадаємо, що географія «Русского мира», запропонована в 2012 році патріархом Кірілом, включає в себе країни колишнього Радянського Союзу – Росію, Україну, Білорусь, Молдову та інші країни. Не таємниця, що в Московській патріархії на «особливу», провідну роль в «Русском мире» висувають російський народ, російську мову і російські національні цінності. Мабуть, не потрібно багато фантазії, аби зрозуміти, що, на думку Кіріла, лише Московський патріархат може домінувати на цих територіях, і лише він повинен диктувати свої правила гри і норми поведінки.

Сьогоднішня ситуація в Україні, безперечно, доволі сильно дратує московських навколоцерковних політиканів, а й навіть викликає панічний страх. Бо ж вони чудово розуміють, що з перемогою української Революції ідея «Русского мира» помре у своєму зародку. А те, що наша Революція переможе, можемо не сумніватися, тому що імперія зла нарешті мусить завершити своє ганебне існування. На жаль, того не розуміють адепти цієї божевільної затії, бажаючи продовжити існуванням того ж «Русского мира» існування своєї імперії. Вони й надалі бажають нав’язувати всім і вся своє бачення речей. «Країни «Русского мира» повинні якнайактивніше вплинути на сьогоднішні події в Україні», – таке заявив глава Синодального відділу із взаємин Церкви та суспільства Московського патріархату протоієрей Всеволод Чаплін. «Невелика група людей, ведених помилковими як з богословської, так і з суспільної точки зору, поглядами, дозволяє собі те, що не може дозволити собі великий народ, – дозволяє собі зґвалтувати історичний вибір і волю цілого народу», – так висловився він про учасників протестних акцій в Україні на Різдвяних парламентських зустрічах у Раді Федерації Росії. На його думку, народи, які скріплені історичним вибором, зробленим святим князем Володимиром у «київській купелі», повинні допомагати тим, «хто відчуває кризу волі перед навалою нової орди».

«Однозначно зрозуміло, що майбутнє України вирішуватиметься сьогодні не без участі зовнішніх сил. Не вдасться, очевидно, обмежитися внутрішньонаціональними процесами. Значить, втручання буде те чи інше. Значить, можливе втручання тих сил, які не хотіли би, щоб Україна залишалася частиною східно-християнської цивілізації», – продовжив В.Чаплін. Він переконаний, що подолати труднощі можливо «лише через участь усієї цивілізації, скріпленої спільною історією, в долі народу України». І цю участь «потрібно приймати, не звертаючи уваги на жодну нову «орду» не зважаючи на те, що нам скажуть або що про нас скажуть навіть напередодні найзначніших для нас подій, які відбуватимуться в Сочі», – підсумував представник Церкви. Як можемо зауважити, у словах цього функціонера проглядається фатальне – «ми за ценой нє постоім». Тобто, будь-якою ціною належить отримати перемогу «усієї цивілізації». А ця «цивілізація» відома усім – Москва.

Ми стоїмо на порозі надзвичайно серйозних геополітичних змін не лише на ефемерній території «Русского мира», і не лише в Європі, але у світовому масштабі. Очевидним є те, що саме Україною Господь бажає змінити світ на краще. У свій час святий пророк Ілля голосив перед Господом: «Зоставсь я один, та вони намагатимуться й мене звести зі світу». На що Господь відповів: «Я зоставлю собі в Ізраїлі сім тисяч, коліна яких не гнулись перед Ваалом і уста яких його не цілували» (1Цар.19,18). Україна не є «невеликою групою людей, ведених помилковими як з богословської, так і з суспільної точки зору, поглядами», як уважає московський церковник. Віриться, що саме ми, українці, і є тими сімома тисячами, на котрих Господь Бог покладає велику задачу – стати «світлом для світу». Саме про це мріяли і говорили наші великі Світочі – Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький і Слуга Божий Патріарх Йосиф Сліпий.

Надіємося і віримо, що все знаходиться у Божій волі, тому й промовмо сердечно «…нехай буде воля Твоя…». Амінь.

о. Іван Галімурка (газета «МЕТА» лютий 2014 р.)