Ні для кого не таємницею, що Католицька Церква неодноразово ставала предметом наклепів та звинувачень з боку ворогів, метою яких було зобразити Святу Мати Церкву в поганому світлі. Одним із таких поширених міфів є історія про те, що Церква якимось чином допомагала нацистському режиму під час ІІ Світової війни у переслідуванні та геноциді єврейського народу, або ж що вона не була достатньо активною у протистоянні нацизму. Ці твердження походять з історії ревізіоністів і є далекими від істини.
«У США є менше сотні людей, котрі ненавидять Католицьку Церкву, однак є мільйони тих, котрі ненавидять те, що вони помилково сприймають як Католицьку Церкву», - блаженний Фултон Дж. Шин.
Британський журналіст Джон Корнвелл називав Папу Пія ХІІ «Папою Гітлера» і звинувачував Церкву у співпраці з нацистською Німеччиною. Однак, під час ІІ світової вінйи Церква не те, що не співпрацювала з ними, а насправді становила одну із найсильніших опозицій до них. До речі, режим настільки не любив Пія ХІІ, що називав його «любителем євреїв» і намагався перешкодити його обранню на папський престол через його відому антинацистську позицію.
У 1937 році Папа Пій ХІ написав німецькою мовою, а не звичною латинською, енцикліку «Mit brennender Sorge» (З великим занепокоєнням). Енцикліку ввезли до Німеччини, попри страх цензури з боку нацистського режиму, і зачитали у кожному католицькому храмі країни на Вербну Неділю того року. Більше 300 тисяч примірників енцикліки були ввезені в країну в повній секретності, а наступного дня після того, як їх було зачитано, після рейду Гестапо по храмах, їх усіх конфіскували. У своїй енцикліці Папа Пій ХІ засудив «так званий міф про расу і кров» та порушення «Reichskonkordat» - засобу притягнення нацистів до відповідальності шляхом міжнародного договору.
Докладніше :Католицький оглядач
.jpg)
