25 січня 2007 нью-йоркське видання "National Review" опублікувало статтю генерала Іона Міхая Пачепи, секретного агента найвищого рангу з тих, які зуміли втекти з радянського табору. Сьогодні він є громадянином Сполучених Штатів, але до кінця 1978 р. був генералом румунського комітету держбезпеки "Securitate". Пачепа був особистим радником Чаушеску, керівником служби зовнішньої секретної інформації і одним з керівників Міністерства внутрішніх справ Румунії. Він отримав політичний притулок у США і тісно співпрацював із ЦРУ.
Іон Пачепа розповів світові, що в 1960-і роки брав участь у кампанії проти папи Пія XII, ініційованої радянським КДБ за особистим наказом Микити Хрущова. Мета цієї кампанії полягала в тому, щоб знизити моральний авторитет Ватикану в Європі і представити його як бастіон нацизму на континенті. Пачепа розповідав: "Оскільки Пій XII був нунцієм в Мюнхені і в Берліні в період приходу до влади нацистів, КДБ хотіло показати його антисемітом, який дозволив Голокост Гітлера. Складність полягала в тому, що операція не повинна була залишити навіть мінімального радянського сліду. Всю брудну роботу необхідно було виконати руками Заходу, використовуючи докази, які походили з самого Ватикану ".
Румуни були включені в операцію, так як КДБ не мало ніякого доступу до Ватиканського архіву. Служба зовнішньої секретної інформації Румунії, якою керував Пачепа, незадовго до цього провела обмін католицького єпископа Августина Паха, що знаходився в румунській в'язниці за звинуваченням у шпигунстві, на двох своїх агентів, заарештованих в Західній Німеччині. Під час цієї операції румунські спецслужби встановили контакти з Апостольським Престолом. Вони повинні були бути використані для проведення кампанії з дезінформації, яка отримала назву "Seal 12".
Пачепа повинен був пояснити Святому Престолу, що Румунія готова відновити дипломатичні відносини в обмін на безвідсоткову позику в мільярд доларів - величезну суму, яка повинна була підтвердити серйозність намірів. Для того, щоб історично обґрунтувати необхідність відновлення відносин, Ватикану було запропоновано допустити в свої архіви "румунських священиків", які насправді були агентами спецслужб. Перша зустріч між Пачепою і співробітником Держсекретаріату о. Августином Казаролі, який в майбутньому став кардиналом і отримав посаду Держсекретаря Святого Престолу, що відбулася в одному з готелів в Женеві. Казаролі був відкритим для того, щоб Ватикан позичив Румунії гроші, однак представив також деякі умови, над якими там міркували протягом наступних майже 20 років. Але доступ до Ватиканських архівів був дозволений відразу. Так три агенти румунських спецслужб, в період між 1960-1962 рр.. змогли обробити сотні документів, які стосувалися Пія XII. Вони потай їх фотографували і переправляли до Москви. Однак, за словами Пачепи, матеріалів для компромату знайдено не було.
Незважаючи на це, на початку 1963 р. генерал Іван Агаянц, легендарний керівник відділу дезінформації КДБ, подякував румунам за надану допомогу і оголосив, що операція "Seat 12" завершилася успішно. Але як? Чи дійсно знайшлися документи, які свідчили про симпатії Понтифіка до нацистів? Ні. Були знайдені матеріали, яких було достатньо тільки для написання провокаційної театральної п'єси під назвою "Вікарій". Її автором став маловідомий молодий німецький письменник Рольф Хогут. Він сам у 1959 р. працював у Римі, де збирав інформацію для своєї книги. Хогут писав, що нібито у Ватикані він отримував інформацію від єпископа, ім'я якого назвати не може, але сам Пачепа в цьому дуже сумнівався. Румунський генерал розповів, що багато разів зустрічався з єрархами, але ніколи йому не доводилося чути від єпископів подібної інформації навіть у формі жарту.
У 1963 р. Рольф Хогут опублікував свою книгу, в якій представив Пія XII як людину холодну і жадібну до влади, яку збереження ватиканських скарбів хвилювало більше, ніж жертви злочинів Гітлера. Матеріали, зібрані агентами спецслужб, були використані в главі про історичний контекст і деякі подробиці ватиканського життя в роки війни, але не більше того. Спеціально для постановки вистави за цією п'єсою в Москву зі Східного Берліна був викликаний німецький комуніст і театральний режисер Ервін Піскатор.
У 1970-ті роки голова КДБ Андропов поділився з Пачепою, що успіх п'єси і театральної постановки можна пояснити тим, що люди воліють більше вірити в бруд, ніж у святість.
Німецький історик, науковий консультант багатьох ватиканських дикастерій, Міхаель Хеземан, відзначає, що і до сьогоднішнього дня Іон Пачепа чекає від нової російської влади відкриття архівів КДБ для того, щоб показати скільки неправди було сфабриковано проти одного з найбільших пап ХХ ст.
За матеріалами be.radiovaticana.va
.jpg)
