У цих днях, коли ми дякуємо Богу за прожитих останніх десять років, які Церква пережила після останнього виборчого Синоду, коли підсумовуємо плоди цієї нашої загальноцерковної стратегії «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», яку ми укладали до 2020 року, ми природно дякуємо Господу Богу за все те, що ми від Нього отримали.
Але також хочемо поглянути і в майбутнє, хочемо подивитися, як нам далі жити, куди нам далі рухатися. Хоча будувати нам будь-які душпастирські плани в нових часах так званого посткоронавірусного світу, святу який швидко міняється і радикалізуєть є доволі сміливо.
Та як важливо нам усе-таки бодай якось помріяти, якою ми хочемо бачити нашу Церкву через наступних десять років.
<iframe width="720" height="400" src="https://www.youtube.com/embed/5Pz0tLH7j9U" frameborder="0" allowfullscreen></iframe>
<iframe width="720" height="403" src="https://www.youtube.com/embed/adWH6c9LYV4" frameborder="0" allowfullscreen></iframe>
.jpg)
