Свята мучениця Фотина була тією самою самарянкою, з якою розмовляв Спаситель біля колодязя Якова (Ів. 4, 5-42). За часів імператора Нерона (54-68), який проявив надзвичайну жорстокість у боротьбі з християнством, свята Фотина жила в Карфагені зі своїм молодшим сином Йосією. Там безбоязно вона проповідувала Євангеліє. Її старший син Віктор хоробро бився в римських військах проти варварів і за свої заслуги був призначений воєначальником в місто Аталію (Мала Азія).
Градоначальник Аталії Севастьян при зустрічі зі святим Віктором сказав йому: “Я знаю достовірно, що ти, твоя мати і твій брат — послідовники вчення Христа. Але я по-дружньому раджу тобі — підкорися волі імператора, за це будеш отримувати майно християн, яких ти видаватимеш нам. Твоїм же матері та братові я напишу, щоб вони не проповідували Христа відкрито. Нехай таємно сповідують свою віру”. Святий Віктор відповів: “Я сам хочу бути проповідником християнства, як мої мати та брат”. На це Севастьян відповів: “О, Вікторе, всі ми добре знаємо, яке лихо очікує за це на тебе, твою матір і брата твого”. Після цих слів Севастьян раптом відчув гострий біль в очах, змінився в обличчі й занімів. Три дні пролежав він сліпим, не вимовляючи ані слова, а на четвертий день несподівано голосно промовив: “Тільки віра християн істинна, немає іншої істинної віри!” І Севастьян сказав Вікторові, який тоді знаходився поруч: “Мене закликає Христос”. Незабаром він христився й тоді ж прозрів. Слуги святого Севастьяна, свідки дива, христилися за прикладом свого пана.
Чутки про те, що сталося, дійшли до Нерона, й він наказав привести християн до нього на суд до Риму. Тоді Сам Господь з’явився ісповіднику та сказав: “Я буду з вами, і Нерон буде переможений, і всі, хто служить йому”. Святому Віктору Господь проголосив: “З цього дня ім’я тобі буде Фотин — “осяйний”, бо багато хто, просвічені тобою, навернуться до Мене”. Святого ж Севастьяна Господь підбадьорив: “Блаженний, хто здійснить свій подвиг до кінця”. Свята Фотина, сповіщена Спасителем про майбутні страждання, в супроводі кількох християн вирушила з Карфагена до Риму й приєдналася до ісповідника.
В Римі імператор наказав привести до себе святих і запитав їх, чи дійсно вони вірують у Христа. Всі ісповідники рішуче відмовилися відректися від Спасителя. Тоді імператор наказав роздробити на ковадлі кисті рук святих мучеників. Але під час катування сповідники не відчували болю, а руки мучениці Фотини залишилися неушкодженими. Нерон наказав святих Севастьяна, Фотина і Йосію осліпити та ув’язнити, а святу Фотину з п’ятьма її сестрами — Анастасією, Фотою, Фотидою, Параскевою та Киріякою — відправити до імператорського палацу під нагляд дочки Нерона Домнини. Але свята Фотина навернула до Христа Домнину й усіх її рабинь, які прийняли святе Хрищення. Навернула вона до Христа й волхва, який приніс отруєне пиття, щоб убити сповідниць.
Минуло три роки, коли Нерон послав до в’язниці за одним зі своїх слуг, які перебували в ув’язненні. Посланці повідомили йому, що святі Севастьян, Фотин і Йосія, які були осліплені, стали цілком здоровими. Їх постійно відвідують люди, які слухають їхні проповіді; сама темниця перетворилася на світле й ароматне місце, де прославляється Бог. Тоді Нерон наказав розіп’яти святих униз головою та впродовж трьох днів бити їх по оголеному тілу ременями.
На четвертий день імператор послав слуг подивитися чи живі ще мученики. Та прибулі на місце тортур посланники там само осліпли. В цей час Ангел Господній звільнив мучеників і зцілив їх. Святі зглянулися над осліплими слугами й своїми молитвами до Господа повернули їм зір. Прозрілі увірували в Христа й незабаром також христилися. В безсилій люті Нерон наказав живцем здерти шкіру зі святої Фотини і кинути мученицю в колодязь. Мученикам Севастьяну, Фотину й Йосипу повідрубували ноги, і відтак кинули їх собакам, а потім з них також здерли шкіру. Страшні муки перетерпіли й сестри святої Фотини. Нерон наказав відрізати їм груди, а вже потім здерти шкіру. Витончений в жорстокості імператор приготував найстрашнішу кару святій Фотиді: її прив’язали за ноги до вершин двох схилених дерев, які, випроставшись, розірвали мученицю навпіл. Рештки її імператор наказав обезголовити. Ще живу святу Фотину витягли з колодязя й ув’язнили на 20 днів.
Після цього Нерон закликав її до себе й запитав, чи підкориться вона тепер і чи принесе жертви ідолам. Свята Фотина плюнула імператорові в обличчя і, посміявшись над ним, промовила: “Безбожний сліпий, зведена й божевільна людина! Невже ти вважаєш мене настільки нерозумною, щоб я погодилася відректися від Владики мого Христа й принесла жертву подібним тобі сліпим ідолам?!”
Почувши такі слова, Нерон знову звелів кинути мученицю в колодязь, де вона віддала дух свій Господові.
***
Також, належить сказати, що у нашому календарі пам’ять св. Фотинії вшановуємо 26 лютого. У нашій же традиції ім’я Фотина звучить як - Світлана.
***
«Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям: ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос? Вони вийшли з міста і пішли до Нього» (Ів.4,28-30).
Джерело :Храм Святих Ольги і Єлизавети
.jpg)
