Щиро вітаю усіх християн і усіх чесних людей із святом Вознесіння Ісуса Христа! Гадаю, що Слово Івана Золотоустого буде найкращим дарунком до свята.
«Після того, як Господь воскрес із мертвих, з’явився учням своїм, перебував серед них, був помітний і разом з ними куштував їжу протягом сорока днів, після всього цього Він прийшов разом з учнями на гору Оливну, що лежить навпроти Єрусалиму. Коли ж зібралося багато народу, сам Ісус почав говорити учням своїм: «Як мене послав Отець, так я посилаю вас (Йо 20,21). «Ідіть же по всьому світу (Мк 16,15), хрестячи всі народи в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа на відпущення гріхів (Мт 28,19). Оздоровлюйте недужих, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте (Мт 10,8). Благословляйте тих, які вас проклинають (Мт 5,44; Лк 6,28); благословляйте, а не проклинайте (Рм 12,14). Наслідуйте наставника вашого. По тому пізнають усі, що ви мої учні (Йо 13,35), якщо будете любити тих, що вас ненавидять.
Пам’ятаєте, скільки зла зробили мені юдеї? Серафими не можуть бачити обличчя мого, але закривають свої обличчя, а юдеї це обличчя моє заплювали і по щоках моїх вдаряли. Руки мої створили людину із землі і створили цей прекрасний світ, а вони їх прибили до дерева залізними цвяхами. Якщо я поглядом погляну на землю, земля тремтить і здригається, а вони, проходячи мимо мене і похитуючи головами своїми, сміялися наді мною. Все це я зазнав від них, і не покарав їх своїм гнівом. Або ви думаєте, що я не міг цього зробити? Мені служили ангели, готові виконати моє слово, і говорили: «Порвімо їхні кайдани, скиньмо із себе їхню кормигу!» (Пс 2,3); але я не дав їм дозволу, а, розп’ятий і прицвяхований до хреста, благав за них Отця: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк 23,34). І це я перетерпів заради вас, щоб послужити вам прикладом. Адже якби я тільки говорив, а не робив, то моє вчення було б непереконливе. Але я спочатку виконав все це на ділі, і тоді вже наказую вам виконувати це. Я сказав: «Добрий пастир життя своє за овець покладе» (Йо 10,11), і, сам будучи безсмертним, віддав себе на смерть. Я сказав: «Благословляйте тих, що гонять вас, і не проклинайте» (Мт 5,45), і, зазнавши стільки від юдеїв, я не наклав на них клятви. Я все зробив, все виконав, що було про мене передбачено, і тепер йду до Отця мого (Йо 20,17). Але не засмучуйтеся: не залишу вас сиротами (Йо 16,18), але пошлю вам Духа Святого, Господа і животворящого, Єдиносущного Отцю моєму і мені: і ось, я з вами по всі дні аж до кінця віку (Мт 28,20 ). Як я колись був з пророками, так буду і з вами. Я визволив Мойсея з руки єгиптян; я з Ісусом Навином переміг в битві сім племен; я вирвав Іллю з рук Єзавелі; я дарував Єлисею подвійну благодать; я визволив Давида з руки Саула; я Єремію витягнув з левиної ями; я Даниїла зберіг в левовій пащі; я з трьома отроками радів в печі і врятував їх, а ворогів пожер. Як з усіма тими я був, так буду і з вами». І глянувши на місто Єрусалим, сказав: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, – але ви не бажали! (Мт 23,37). Горе вам, діти Єрусалиму, за те, що я прийшов в ім’я Отця мого і ви мене не прийняли, а диявола, який завжди вас обманює, приймали! Тому-то ось залишається будинок ваш порожній, і нехай не залишиться каменя на камені в вашому храмі; славу храму вашого, якою ви пишалися, ось я віддаю віруючим Хресту моєму та моєму Воскресенню. Горе вам, діти Єрусалиму, юдеї, що образ ви мали у себе здавна, а істини ви не прийняли! Я дав вам образ цього мого пришестя, щоб, маючи цей образ, ви дізналися істину; я дав вам Мойсея, закон, жезл, золоту стамну з манною; де знаходився кивот, там і моя слава перебувала. Але так як ви були нерозумні і, коли я прийшов, не прийняли мене, то за це я забираю у вас мою славу і передаю її народам, а сам йду до Отця мого, що послав мене у світ. Замість храму вашого, я утворив Церкву; замість пророків, яких я посилав до вас і яких ви бачили, я пошлю учнів моїх проповідувати світу хрещення покаяння на відпущення гріхів. Я дав вам таблиці завіту, а народам дам Євангеліє спасіння; я дав вам закон і ви його відкинули, а народам я дам благодать замість закону. Я дав вам жезл проросший, а народам дам хрест мій розквітлий і, як плід, що приніс світу життя. Я дав вам манну і ви, наситившись нею, замість мене вклонилися тельцеві; народам дам хліб небесний, що сходив з неба, тобто тіло моє. Я дав вам воду з надсіченого каменю, і ви, тамуючи нею спрагу, засмутили мене; народам дам чашу з кров’ю моєю, щоб пити з неї життя вічне. Все це дарую я народам і потім йду до Отця мого: Ось дім ваш лишиться вам порожній» (Мт 23,38).
Сказавши це, Господь, звернувшись до Матері своєї – Діви, мовив: «Мир тобі, Матір найсолодша! Не засмучуйся, що я йду до Отця мого: я не залишу Тебе, світильник всесвіту; я не залишу Тебе, мій храме святий; я не залишу Тебе, єдину, яка залишилася вірною і непорочною переді мною, я не залишу Тебе, таїнство цілої вселенної; я не залишу Тебе, квіте нев’янучий. Не засмучуйся нині. А коли будеш Ти відходити з цього життя, я не пошлю ні ангелів, ні архангелів, але сам прийду і візьму Твою душу, променистішу сонця і яснішу місяця. Не засмучуйся, Діво, що я йду до Отця мого: біля Тебе залишається замість мене Йоан, дівственник і наперсник мій. Чи не йому доручив я Тебе, коли був на Хресті, сказавши: «Йоане, ось мати твоя», а Тобі сказав: «Ось син Твій (Йо 19,27,26)? І нині те ж саме я Тобі повторюю: Мир Тобі, Мати моя і Діво!»
І учням ще раз сказав: «Мир вам, браття! Робіть так, як я навчив вас. Не засмучуйтеся, що я йду до Отця мого, якщо я не відійду, Утішитель не прийде до вас. Я йду і через десять днів пошлю вам Утішителя, Духа Святого і Животворящого». І коли Він говорив це, ось безліч ангелів оточило Його, і серафими, осіняючи Його, вигукували: «Свят, свят, свят, Господь Саваот, небо і земля повні Його слави!» (Іс 6,3).
І зараз світла хмара осінила гору, і лики пророків зібралися на горі. У самій середині пророчого лику перебував Давид з духовною лірою; він, спонукаючи Ісуса зійти на небо, говорив: «Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава твоя!» (Пс 56,12). А апостолам говорив: «Вознесіте Господа, Бога нашого, і поклоняйтеся підніжжю ніг його, бо він святий!» (Пс 98,5) . І ось, на очах у них Він підвівся і світла хмара підхопила Його.
І ще раз говорить Господь учням: «Мир вам! Мій мир даю вам» (Йо 14,27). І сказавши це, став для них невидимим. Коли ж Давид побачив, що Господь зійшов на небо, знову, торжествуючи і граючи на духовній лірі, говорив: «Вознісся Бог серед окликів, Господь серед голосу трубного» (Пс 46,6). А там Отець, зустрічаючи Його, казав: «Сиди праворуч мене, поки не покладу ворогів твоїх підніжжям ніг твоїх (Пс 109,1). Це Син мій любий, що Його я вподобав (Мт 3,17); Ти – Агнець мій, Ти – істинне споконвіку моє Слово (Йо 1,1); Ти – моя сила, Ти – моя мудрість». І коли Він зійшов на небо, всі сили вклонилися Йому, і Він сів праворуч Отця, виконавши, таким чином, все, що відноситься до улаштування спасення людей, як єдиносущний Отцю, єдина сила, єдине Божество, єдина влада Отця і Сина і Святого Духа. Тройці цій поклоняємося, вірні, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».
Джерело :Блог отця Івана Галімурки
.jpg)
