Сьогодні Церква Христова святкує величне свято – Різдво Пресвятої Богородиці. Святкуємо Різдво Тієї, Котра породила нам Спасителя. Вітаючи усіх християн зі святом, віриться, що достойним побажання для нас буде Слово святителя Андрея, архиєпископа Критського:
«Люде Божий, народе святий, священний зборе! Вшануймо пам’ять богоотців, звеличмо силу таїнства. Кожен з нас, у міру даної йому благодаті, нехай принесе достойний дар теперішньому торжеству. Батьки – благоденство роду; матері – благодітність; неплідні – безпліддя гріха; діви – повну цнотливість, тобто душі і тіла; одружені – похвальну стриманість.
Якщо хтось з вас батько – нехай наслідує батька Пресвятої Діви; хоча хтось і бездітний – нехай пожинає плодотворну молитву, що виростає з богоугодного життя.
Мати, яка годує дітей своїх – нехай радіє разом з Анною, що виховала Дитину, даровану їй у неплідності за молитвою. Та, що неплідна, не народжує, позбавлена благословенного плоду – нехай приходить з вірою до Богомданої розквітлої вітки Анни і відкладе неплідність. Діва, що живе непорочно – нехай буде матір’ю слова, прикрашаючи словом красу душі.
Заміжня – нехай приносить розумну жертву з плодів молитви. «Вкупі багатий і вбогий, юнаки і діви, старці з юнаками» (Пс 48,3; Пс 148,12), священики і левіти, царі і цариці – всі разом торжествуймо на честь Отроковиці, Матері Бога і Пророчиці: з Неї вийшов Пророк, передвіщений Мойсеєм, Христос Бог, Істина (пор. Втор 18,15).
Поспішаймо за нинішніми дівами, увійдімо у Святая святих. Там дозріває прекрасний цвіт, там Бог приготував палату для Отроковиці. Тому-то діви – Її ближні – радіють, наперед заповідаючи майбутнє. Тому-то дочки Сіонські йдуть за Нею, як за Царицею, приваблювані пахощами Її мира. Храм відкрив священні брами, щоб прийняти всецарську славу; тоді Святеє святих відкрилося, щоб помістити в своїх недоступних надрах пресвяту Матір Святого.
Там приготована для Діви чудова їжа: годує Її – без допомоги рук – Той, Хто сам незабаром мав живитися Її молоком. Годувальником Її був Дух Святий до часу Її з’явлення Ізраїлю, коли наспів час заручин, і Йосиф, нащадок Давида, заручив собі дочку Давидову, і Вона прийняла голос Гавриїла замість сімені; після чого, будучи непричетною до шлюбу, понесла в утробі і породила Сина без співдії батька, залишилася чистою, не втративши дівства, бо Народжений від Неї зберіг і після народження неушкодженими знамення дівства.
Він є Христос Ісус Назорей, що приходить у світ. Він є істинним Богом і життям вічним. Йому слава, і честь, і поклоніння з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь».
Джерело:Блог отця Івана Галімурки
.jpg)
