Теоретичною і практичною базою для секти, яка виникла в Тернополі на Співочому полі біля джерела є нібито одкровення Божої Матері, передане одній з візіонерок. Пропонується вчення про якийсь новий завіт (богородичний), що в своїй суті означає хибність Христового Заповіту. Сектанти говорять, що Христовий Заповіт потрібно замінити на новий і він обов’язковим для прийняття кожною людиною під карою засудження.
Церква на підставі Святого Письма навчає, що Бог в Ісусі Христі сказав все і не буде вже іншого слова окрім Нього (Євр. 1.1-2; Догматична Конституція про Боже Об’явлення Dei Verbum). Об’явлення, яке знаходиться в Святому Письмі і Традиції, є довершене. Всі інші об’явлення не належать до повноти віри.
У так званому „богородичному” викладі догми про Пресвяту Трійцю сектанти Співочого поля говорять, що Богородиця є подателькою Духа Святого і зустрічаємося з досить своєрідною теоретичною побудовою – Отець, Син, Святий Дух, Мати (одна природа – чотири особи). Прихильники секти повністю ігнорують Святе Письмо і навчання Церкви про Пресвяту Трійцю: «Ідіть і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт. 28.19). Часто Марію ототожнюють з тією чи іншою іпостассю Пресвятої Трійці. Хоча у Святому Письмі зрозуміло говориться про народження Ісуса Христа від жінки, від людської матері: «Коли ж сповнився час, Бог послав свого сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення» (Гал. 4.4; пор. Лк. 26-27). «Без такого народження Христос не був би правдивою людиною і Його жертва на хресті не мала би відкуплюючої сили» (1Ів. 4.10). «Марія має свій рід і своїх предків» (Лк. 3. 23-38). Традиція Церкви подає імена батьків Пресвятої Богородиці: Йоаким і Анна.
Згідно з навчанням секти, Богородиця існує відвічно і бере участь у створенні світу. Вона має Божі властивості, тому що вона – дух, всюдисуща, вічна. Марія має власну божественну повноту і у неї є власний план порятунку людства (повна ігноранція Святого Письма і навчання Церкви). Всупереч богонатхненному знанню, даного нам («єдиний Бог, єдиний посередник між людством і Богом, чоловік Ісус Христос» (1Тим. 2.5)), у навчанні секти Богородиця, а не Христос – посередниця між людьми і Богом. Посередництво є тільки одне – Христове. Ми можемо навчати про посередництво Богородиці, але в іншому значенні, аналогічнім, посередництвом у Христі. На Його посередництві будується, від цього посередництва залежить і з нього черпає свою силу. Не перешкоджає в жоден спосіб у безпосередній єдності вірних з Христом, а навпаки, зміцнює Його. Це посередництво до Христа. Це не є необхідна умова зустрічі з Христом, єдиним посередником, але зустріч цю вдосконалює, зміцнює з нашого боку і робить її по-материнськи «теплою».
Сектанти дуже люблять будувати якесь фантастичне генеологічне дерево, згідно з яким вони походять від катакомбної Церкви, Церкви патріарха Йосифа і митрополита Андрея Шептицького. Усвідомлюючи свою сектантську сутність, підносять свій авторитет через «духовне походження» або «підтримку» своєї «церкви» від святих – мучеників УГКЦ. Отримують від них «об’явлення», яке суперечить не те що навчанню мучеників і навчанню Церкви, але й здоровому глузду. Не маючи апостольського наслідства, виникає навчання про якусь невидиму «внутрішню церкву», коли Тайну священства можна отримати з рук Пресвятої Богородиці. В «Апостольських діяннях» такий уряд переданий апостолам (пор. Еф. 2.20; Од. 21.14) і їхнім наступникам – єпископам: «Вважайте на самих себе і на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, яку він придбав своєю кров’ю» (Ді. 20.28). Хто їх слухає, слухає Христа (Лк.10.16).
Коли сектанти звертаються до біблійних текстів, то вони, як і відповідає тоталітарній секті, дуже своєрідно і довільно коментують їх. Роблять це з єдиною ціллю – підтвердити доктрину секти. У своїм викладі віри подають уже забуту всіма ідею «Нової Ери», яка мала би прийти на зміну старої (тзв. «Нью Ейдж» – синкретична секта). В есхатології пропонується засуджений Церквою хіліазм і ідея про Богородицю як єдину рятівницю світу.
Богородиця, як «слугиня Господня», не потребує фальшивого культу, навіть якщо він пов’язаний з її возвеличенням. Такий культ може її тільки ображати, принижувати і применшувати. Християнська віра не може прийняти «об’явлень», які претендують перевищити або виправити Об’явлення, завершення якого – Христос. Підхід деяких новоутворених сект ґрунтується саме на таких «об’явленнях». Тож залишається тільки одне запитання: хто автор цих псевдооб’явлень – хвороблива уява чи лукавий?
(Прес-служба Тернопільсько-Зборівської єпархії)
.jpg)
