Саме цього дня, 27 червня 2001 року, у Львові відбувалася грандіозна подія – святий Папа Іван Павло ІІ проголосив Блаженними 28 мучеників Української Греко-Католицької Церкви. Це – малесенька частка усіх українських святих, котрі осягнули Небесну славу і сьогодні моляться за нашу Вітчизну.
Серед проголошених Блаженними є Омелян Ковч – священик, свідок віри і мученик. 24 квітня 2009 року Блаженний Омелян Ковч був проголошений покровителем пастирів Української Греко-Католицької Церкви.
Слово «мученик» можна подати як «свідок», тобто людина, яка свідчить про свою віру ціною власного життя. Християнське мучеництво тоді є правдивим, коли воно доконане задля якось високої мети. Зокрема, – задля Божої прослави. Воно й не дивно, адже Господь наш Ісус Христос говорить: «Вас ненавидітимуть усі за Моє ім’я» (Мт.10,22). І ці слова є істинні.
Цей святий наших днів був свідком Ісуса Христа у концтаборі Майданек. Маючи змогу покинути це пекельне місце, отець Омелян Ковч до останнього залишався відданим і вірним душпастирем. В одному зі своїх листів, який вдалося передати його дітям, він писав:
«Я дякую Богові за Його доброту до мене. За винятком раю, це єдине місце, де я хочу бути. Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священик між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності. Можливо наші церкви є різні, але той самий Великий і Всемогутній Бог править усіма нами. Коли я відправляю святу літургію, вони всі моляться. Вони умирають по-різному, і я допомагаю їм перейти цей маленький місточок до вічності. Хіба це не благословення? Хіба це не найвеличніша корона, котру Бог міг положити на мою голову? Це справді так. Я дякую Богові тисячу разів на день, за то, що послав мене сюди. Я більше Його ні про що не прошу. Не переживайте і не тратьте віри у те, що я роблю. Замість того, радійте мною. Моліться за тих, хто створив цей концентраційний табір і цю систему. Вони єдині, хто потребує наших молитов. Нехай Бог змилується над ними».
«...Я розумію, що ви стараєтеся визволити мене. Але я вас прошу цього не робити. Вчора вони вбили 50 людей. Якщо мене тут не буде, то хто допоможе їм перейти через ці страждання. Вони підуть по шляху до Вічності з усіма їхніми гріхами і зневірою, котра приведе їх у пекло. А зараз вони ідуть на смерть з високо піднятими головами, залишивши позаду всі гріхи. І таким чином вони попадуть до вічного міста».
Слова, написані цим багатодітним батьком до своїх дітей, надзвичайно вражають. Вони не є словами відчаю, словами розпачу чи словами безнадії. Це – слова душпастиря, слова християнина, слова правдивого Христового священика. І це не просто слова, це – спосіб життя. Життя Христового священика, який переміг смерть.
Міняються часи, міняються люди, міняються обставини, міняються принципи… Не міняється лише Господь. Св. апостол Павло повчає нас: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!»(Єв.13:8).
Так само міняються люди, міняються храми, міняється одіж, але не міняється Христове священство. «Ти – священик повіки за чином Мелхиседека»(Єв.7:17), – читаємо, знову ж таки, у св. апостола Павла.
Однак, варто наголосили, що у цьому змінному світі не міняється також і спокусник, котрого звемо дияволом. Не міняються також і його принципи, і його методи діяльності. «Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти» (1Пет.5,8) – так повчає нас св. апостол Петро. Тут належить сказати, що саме він, диявол, є власником зла, від котрого усі ми страждаємо. І як не парадоксально це звучить, - страждаємо, - але від нього не відрікаємося.
Інколи трапляється, що окремий священик схитнеться, втрапить у якусь халепу, можливо скоїть серйозний проступок… От тоді, божий противник, противник священика, противник Церкви – диявол, намагається якнайсильніше роздмухати скандал, через різні засоби інформації якнайширше рознести його по світі, створити якнайгучніші судові справи…
Саме так створюється видимість суцільної гріховності священства. Це – помста диявола за поразку від священика, від мученика Омеляна Ковча і від усіх чесних і відданих священиків, через котрих Ісус Христос рятує людські душі.
Моліться за священиків, нам дуже потрібна Ваша молитва!
***
«Пам'ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру» (Єв.13,7).
о. Іван Галмурка - адміністратор нашого храму
.jpg)
