Сьогодні Східна Церква святкує початок нового індикту, або інакше – початок Нового церковного року. Це означає, що у своєму бутті Церква розпочинає новий безперервний молитовний круг.
Слово «Індикт», з латинського «індікціо», значить до¬слівно: установа, оголошення або відозва. Це був едикт римських цісарів, що в податковій цілі наказував через якийсь час переводити оцінку земельних маєтків громадян дер¬жави. Такі едикти почали появлятися за цісаря Діолектіяна (284-305 рр.) від 297 р. по Христі, спочатку кожних 5, а відтак – кожних 15 років. З часом слово «індикт» почало означати не тільки цісарську прокламацію, але й період циклу 15-ох років і також його перший день. Первісно індикт був ужива¬ний тільки для фінансово-податкових цілей, але помалу він стає також вихідною точкою на означення різних дат гро¬мадянського життя.
Отці І Вселенського Собору в Нікеї (325 р.) прийняли день 1 вересня (за Юліанським календарем) за початок Нового Церков¬ного року і так залишилося у Східній Церкві аж по сьогодні. Латинська Церква починає свій Літургійний рік першою неділею адвенту, тобто Різдвяного посту.
Відколи день 1 вересня став початком Цер¬ковного року, або як сказано в церковному календарі по¬чатком «нового літа», від тоді він набрав релігійного харак¬теру і став церковним святом, тобто днем, що має свою осібну богослужбу. Цього дня Церква споминає ту євангельську подію, коли Ісус Христос прийшов до синагоги в Назареті і прочитав слова пророка Ісаї: «Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий» (Лк. 4, 18-19).
Встановлення церковних свят розпочалося ще в перші століття християнства. Вже у ранніх християнських громадах неділя стає першим святом, що знаменує славне Воскресіння Христове. Це перше торжество, яке стає осередком у подальшому розвитку і виникненню інших Господських свят.
Як можемо помітити, уподовж року Церква в особливий спосіб почитає Пресвяту Богородицю. Варто зазначити, той факт, що першим великим святом у церковномму році є празник Різдва Пресвятої Богородиці 8 (21 н.ст.) вересня, а останнім – Успіння 15 (28 н.ст.) серпня, сам по собі промовляє про велику увагу до Тієї, яка породила Спасителя світу.
Окреме місце у літургійному році відведене і святим, духовні подвиги і мученицьку смерть за Христа яких прославляє земна, «воююча» Церква. Саме подію земної смерті ми згадуємо, коли почитаємо святих і водночас славимо їх народження для неба.
Річний круг церковних богослужінь є чітко оформлений у систему Октоїха, тобто 8-ми розділів, званих Гласами, а також Мінеї. Мінея є святкова і рядова.
Цілодобовий молитовний круг Церкви є наступний: Вечірня, Повечір’я, Північна, Утреня, Часи, Обідниця.
Кожен індикт є частиною Великого індиктіону, або Великого Пасхального кола, що триває 532 роки. Початковими роками останніх 3-х Пасхалій були 877, 1409 та 1941 роки.
Вступаючи у новий церковний рік, як добрі християни, вплітаймо і ми наші молитви у цю величну молитовну канву святої Церкви. Пам’ятаймо про обіцянку Ісуса Христа, як говорить: «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють» (Мт.7,7-8).
«Усього створіння Творче, що часи й роки Своєю владою встановив, благослови, Господи, ввесь рік цей благістю Твоєю, зберігаючи в Твоєму мирі святу Церкву і вірний люд Твій, молитвами Богородиці, і спаси нас».
Отець Іван Галімурка, адміністратор
.jpg)
