Гелен Келлер – відома сліпоглуха американська письменниця, громадський діяч, викладач і лектор, у своїй статті «Три дні зору» написала, що би вона хотіла побачити, якби лише на три дні отримала зір.
Вона пише, що першого дня мріє побачити усіх своїх друзів, які стільки років піклувалися про неї.
Другого – хотіла б максимально побачити природу і навколишній світ.
Третій день вона б хотіла провести вдома, в Нью Йорку, біля свого вікна, споглядаючи за метушливим життям галасливого міста.
Завершує вона свою статтю висновком: «Я, сліпа, можу дати одну пораду тим, хто бачить: дивіться так, ніби завтра осліпнете».
Дивитися і бачити – різні речі. Дивімося так, щоб усюди побачити Божу присутність. Єрихонський сліпець через фізичну ваду не міг дивитись очима, але побачив Христа серцем. Відтак, через свою віру, отримав велику Божу благодать: втративши статус жебрака, він отримав статус Господнього апостола.
***
«І коли той наблизився до Нього, спитав: «Що хочеш, щоб Я зробив тобі?» «Господи, – сказав той, – щоб я прозрів!» Ісус сказав до нього: «Прозри! Віра твоя спасла тебе». І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові» (Лк.18,40-43).
Джерело:Блог отця Івана Галімурки
.jpg)
