Крім труднощів з громадянством та зв'язками з материковою Україною, чимало проблем у кримчан також може виникнути у такому делікатному питанні як віра.
За офіційною статистикою на початок 2014 року на території Криму діє 2083 релігійні організації, з яких 674 користуються правом релігійної діяльності без реєстрації юридичної особи. ]Ще 137 зареєстровані релігійні організації знаходяться в місті Севастополь.
Однак право на свободу віросповідання в Криму перебуває під серйозною загрозою.
Це пов'язано не тільки з беззаконням самопроголошеної влади, яка відзначилася викраденням священика-капелана о. Миколи Квича в Севастополі з подальшим обшуком його особистого житла і 8 годинним допитом, описом майна одного з храмів УПЦ Київського Патріархату, а також погрозами на адресу інших українських священиків та членів їх сімей.
Відомо, що троє греко-католицьких і двоє православних священиків УПЦ КП вже покинули Крим. Все духовенство УГКЦ та Київського Патріархату було змушене вивезти з півострова свої сім'ї. Через різного роду погрози і труднощі півострів вже покинули деякі пастори євангельських церков і римсько-католицькі служителі. Відразу після російської окупації в Криму також посилилися прояви антисемітизму, що виразилося в написах вандалів на синагозі в Сімферополі з погрозами на адресу євреїв.
Крім цього проблемою для кримчан стане російське законодавство.
Отже, порівняємо основні позиції законів про свободу совісті та релігійні об'єднання України та Росії.
Права громадян у сфері свободи віросповідання | |
Україна | Росія |
| Всі релігії, віросповідання та релігійні організації рівні (стаття 5 закону). | Особлива роль православ'я. Визнаними державою релігіями названі християнство, іслам, буддизм, іудаїзм (преамбула закону). |
| Повідомлення держорганів про створення релігійної громади не є обов'язковим (стаття 8). | Релігійна група може діяти без реєстрації. Але громадяни, які утворили релігійну групу з наміром надалі перетворити її в релігійну організацію, повідомляють про її створення і початок діяльності органи місцевого самоврядування (стаття 7). |
|
Плата за реєстрацію релігійної організації як юридичної особи не передбачена. | Засновниками місцевої релігійної організації можуть бути не менш 10 громадян РФ, які досягли віку 18 років і постійно проживають в одній місцевості, об'єднаних в релігійну групу, в якої є підтвердження її існування на даній території протягом не менше 15 років, видане органами місцевого самоврядування, або підтвердження про входження в структуру централізованої релігійної організації того ж віросповідання, видане вказаною організацією. |
| Плата за регистрацию религиозной организации как юридического лица не предусмотрена. | За державну реєстрацію релігійної організації, змін в її статут стягується державне мито (стаття 11): створення юридичної особи – 4000 руб. (~ 1200 грн.), за держреєстрацію змін до статуту або ліквідацію юридичної особи – 800 руб. (~ 240 грн.) |
| Українське законодавство не використовує поняття екстремізм. Замість цього відповідальність настає за конкретне порушення для конкретної людини. | Підставами для ліквідації релігійної організації та заборони на діяльність релігійної організації або релігійної групи в судовому порядку є... дії, спрямовані на здійснення екстремістської діяльності (п.2 статті14) |
Ці приклади та багато інших демонструють бажання російської влади більш суворо контролювати релігійну сферу. Особливо це проявляється у Федеральному Законі «Про протидію екстремістської діяльності» та суміжних з ним, згідно яких під заборону можуть потрапити як сама релігійна громада, так і її література, або веб-сайт.
Вимога про 15-річний стаж для релігійної організації тим більше є дискримінаційною для нинішніх кримських громад. Адже ті з них, які зареєструвалася після 1998 року, вже не зможуть бути незалежними громадами. З позиції російського закону, вони повинні будуть або припинити існування, або увійти до складу одного з діючих російських релігійних об'єднань.
До слова, нещодавно з'явилася інформація про те, що Російський союз євангельських християн-баптистів отримав вказівку приєднати до себе всі громади християн-баптистів Криму. Ймовірно, подібні розпорядження отримали й інші конфесії.
Особливо яскраво характеризує ситуацію в Криму запрошення кримських татар використовувати їх мечеті для молитов і богослужінь християнами, якщо вони відчують небезпеку в своїх храмах або їх раптом у них відберуть на хвилі чергової "націоналізації". До того ж, про таку пропозицію заявив не Меджліс, а прес-секретар Київського Патріархату, як про можливий варіант забезпечення прав віруючих українців у Криму.
До всього іншого, в минулому році Путін підписав досить суперечливі правки до Кримінального кодексу РФ і в Кодекс РФ про адміністративні правопорушення, спрямовані на протидію образи релігійних переконань і почуттів громадян. Враховуючи преамбулу російського Закону про свободу совісті не важко здогадатися, чиї почуття будуть захищатися в першу чергу.
Але все ж таки хочеться вірити, що на тлі міграційних, фінансових та інших труднощів, пов'язаних з російською окупацією, в Криму все ж таки збережеться свобода віросповідання і міжконфесійний мир. На мій погляд, цьому може сприяти посилений міжнародний моніторинг з боку ООН, ОБСЄ і Ради Європи за дотриманням фундаментальних прав людини на півострові.
виконавчий директор ИРС, юрист Джерело:ИРС
.jpg)
