Часто з незнання, зі слабкої віри чи якоїсь іншої причини немало християн ідуть до чарівників, до ворожок, до знахарів, до екстрасенсів тощо, намагаючись вирішити якісь свої потреби чи проблеми. Однак, проблеми не вирішуються, а навпаки – ще й поглиблюються. І коли настає цілковита криза, тоді ці люди приходять за допомогою до храму…
Сьогодні Церква в особливий спосіб вшановує пам’ять священномученика Кипріана і мучениці Юстини. На прикладі їхнього життя кожен з нас може досвідчити Божу силу і диявольську слабкість. Однак, вартує ствердити, що лише тверда віра є тією основою, яка провадить до спасіння.
Святий Кипріян жив в III столітті по Різдві Христовім. Він народився і жив в Антіохії й до свого навернення до Христа був знаменитим чаклуном. З юних літ почав він вивчення «філософії та волхвування», і для удосконалення в таємних науках та чаклунському мистецтві Кипріян подорожував Азією, Грецією, Єгиптом і всюди навчався у знаменитих язичеських жреців. Оселившись в Антіохії, майбутній святий почав виявляти чудеса свого чаклунського вміння, якого навчився під час своїх подорожей. Незабаром він зробився знаменитим у своєму місті і дійшов до такого рівня ворожби і чаклування, що містяни ставилися до нього з повагою та острахом. Багато хто звертався до нього у різних своїх потребах, і він допомагав їм: одним на блудодіяння, іншим – на помсту, ще комусь – на крадіжку…
У той час в Антіохії жив один поганський жрець, на ймення Єдесій, з жінкою та дочкою Юстиною, яка, познайомившись з християнським вченням, охристилась сама й навернула до Христа своїх батьків. Бувши з лиця вродливою, Юстина привернули до себе увагу одного багатого юнака з нехристиян, що звався Аглаїд. Він почав просити її погодитися бути йому за дружину, але Юстина, віддавши всю свою любов Христові, відмовилась від шлюбу з поганцем і всіляко уникала навіть зустрічі з ним. Її відмова ще більше розпалила пристрасть юнака, і той всіляко переслідував її, однак не міг досягти успіху. Тоді він зважився звернутися до знаменитого своїми волхвуваннями Кипріяна і просив його посприяти своїм мистецтвом для навернення до нього серця Юстини.
Кипріян вислухавши юнака, пообіцяв йому: «Я учиню так, що сама дівиця шукатиме твоєї любові й бажатиме тебе більше, аніж ти її». Сподіваючись на багату винагороду, Кипріян справді вжив усіх заходів, які міг почерпнути в своїй науці волхвування, щоб схилити Юстину до шлюбу з юнаком, який прагнув її. Але всі його чари лишалися безуспішними – Юстина була непохитна. Чари були безсилі проти сильної віри і молитов, які Юстина возносила до Господа.
Зіставши засоромленим, Кипріян сам захотів піти до Юстини, сподіваючись на свою чарівницьку силу. Він спочатку намагався прийняти жіночий лик, потім намагався перетворився на птаха, однак перед дверима, де жила Юстина, чарівницька дія припинялася, тож засмучений Кипріян повернувся ні з чим.Відтак, розлючений Кипріян своїми чарами наслав напасті на Юстинин дім і на доми всіх її родичів, сусідів та знайомих, убиваючи їхню худобу, побиваючи їхніх рабів, заподіюючи шкоду посівам. У місті поширювалася смертельна хвороба. Важко захворіла і сама Юстина. Тоді народ приступив до Юстини та благав її погодитися на одруження з Аглаїдом. Але Юстина і тепер лишилася непохитною в своєму рішенні. Вона заспокоювала народ, обіцяючи йому допомогу Божу і скоре визволення від хвороби.
І справді, тільки-но помолилася вона Богові своєю чистою і щирою молитвою, хвороба відступила.
Тож, могутній поганський чарівник і ворожбит зістав присоромлений смиренною християнською дівою. Але ця поразка зробила самому Кипріянові велику послугу – вона змусила його замислитися над своїм дотеперішнім життям і над своїм теперішнім служінням. Він зрозумів, що є щось вище, ніж його знання і його таємниче мистецтво. Зрозумів він і те, що є сила вища, ніж та темна сила, якій він служить. У своїх роздумах Кипріян прийшов до розуміння, що усе це – ніщо перед пізнанням Того Бога, Котрого сповідує Юстина. У цих роздумах він вирушив до християнського єпископа Антима, бажаючи розповісти йому про свої помилки та блуди. Впавши єпископові до ніг, Кипріян молив, щоб той помилував його і щоб подав йому святе хрищення. Єпископ же, знаючи, що він знаменитий і страшний чарівник, спочатку відмовив йому. Однак, Кипріян настійливо не поступався і просив помилування. Він віддав всі свої згубні книги єпископові, щоб їх спалити, і всеціло зрікся своїх дотеперішніх переконань.
Невдовзі Кипріян отримав св. Таїнство Хрищення і вже через рік був висвячений на священика, а згодом став і єпископом. Зіставши єпископом, він призначив Юстину дияконісою й поставив її ігуменею християнської дівочої спільноти.
Згодом, обмовлених і очорнених Кипріяна і Юстину посадили до темниці, переконуючи їх повернутися до ідолопоклонства. Але Кипріян відважно свідчив про те як звідав неміч і звабу бісівську, а відтак - пізнав і Христову силу, якої всі біси бояться і тремтять, і від знамення хреста чесного зникають. Єпископ відверто заявив, що не зречеться Ісуса Христа і готовий померти за Нього.
В 304 році святих Кипріяна та Юстину було скарано на мученицьку смерть через усікновення мечем.
Джерело:Блог отця Івана Галімурки
.jpg)
