Українська Греко-Католицька Церква. Львівська Архиєпархія, м.Львів, пл.Кропивницького 1, тел. (032)2334073, email: [email protected]
"Хто принижується і применшується, тому Господь дарує здобуття великої мудрости, хто ж сам себе вважає премудрим, той відпадає від Божої премудрости." (Св.Ісаак Сирійський)

Чи справді «homo» є «sapiens» ?

Переглядів: 3748Коментарі: 0
Публікації

Достеменно невідомо коли людина присвоїла собі назву – «homo sapiens», що означає – людина розумна. Сама ця назва багато до чого нас зобов’язує, бо саме розум, котрим Господь Бог нас обдаровує, робить із нас Божий образ і Божу подобу, як читаємо в Книзі Буття, що в Біблії: «Тож сказав Бог: Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усім дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі» (Бут. 1,26). Отож, людина як розумне створіння мала б розуміти мету свого призначення – «Господь Бог створив людину, щоб вона, живучи на цьому світі, користувалася Його добрами та пізнавала Бога, в Нього вірила, Його любила, Його прославляла і виконувала Його святу волю, та своїм праведним дочасним життям заслуговувала собі право на вічне, щасливе життя в Небесному царстві». Саме так повчає нас Катехизм християнської віри. Але, як не дивно, сьогодні можемо помітити дивний парадокс: людина, називаючи себе розумною, виявляє свою глупоту, адже, бажаючи надмірно користуватись Божим майном, Бога не хоче слухати, не хоче Його прославляти, не хоче сповняти Його святої волі, не хоче Бога любити. Людина втратила орієнтацію у своєму житті – грішне називає праведним, і навпаки – праведне і святе бере на глум. Кілька років назад якось промайнула інформація про те, що минає століття від тоді, як на кіноекрани вийшов перший еротичний фільм. Сто років назад еротичним він вважався через те, що в ньому мужчина поцілував жінку. Тоді, як було повідомлено далі у цій публікації, виник грандіозний скандал, люди активно протестували, мовляв, як таке можна показувати. Такий був початок узаконення гріха розпусти і нечистоти. Що ж маємо сьогодні? Сьогодні з телевізійного екрану на будь якому з каналів, в будь-яку пору дня чи ночі нам демонструють оголену жіночу натуру, відверто агресивні розпусні пози, нічим не прикриті статеві акти тощо. Вже другий десяток років наших бабусь, дружин, доньок, та й не тільки їх, пусті телесеріали повчають, що дітей можна мати від кількох чоловіків, чи від кількох жінок; нам пропонують відповісти на питання: проституція – це ремесло чи розвага; молодіжні серіали розкривають підліткам секрети першого статевого досвіду, а наших дітей у п’яти-шестирічному віці змушують задумуватися: що таке контрацептиви. Перелік можна продовжити, та чи варто?Упродовж віків класики світової культури і письменства у своїх творах оспівували кохання, як величний стан людської душі. Це велике почуття люди з достоїнством проносили часом через ціле своє життя. Цілі пласти української культури зродилися на базі чистого людського кохання. Щоб опорочити і це благородне почуття лукавий диявол витворив новітній засіб – так званий, «день закоханих», назвавши його днем св. Валентина. Прикриваючи гріх іменем святого Валентина, молодим людям у цей день безкоштовно роздають відомі латексні засоби для запобігання вагітності. Чи можна вважати ознакою закоханості найдовший поцілунок, що на них у цей день оголошують безглузді публічні конкурси? Хтозна. Дивує одне: чому так швидко і так ревно ми сприймаємо чужу і шкідливу науку, натомість те, що корисне і потрібне покидаємо, занехаюємо. Часто, буває, ми бажаємо Бога переконати, що і в такий спосіб можемо Його любити. Мовляв, це ж так природно. Однак Господь на наші ідеї має свій погляд: «Що у людей високе, те Богові огидне»(Лк. 16,15) – саме так інформує нас Ісус Христос. Отож, людині розумній необхідно збагнути, що навіть найменшим гріхом не можна послужити Богові. Навіть найменшим гріхом не можна виявити Богові свою любов. Крім того, неможливо переконати Бога в протилежному, бо Господь із Свого закону жодних винятків не робить. Христос же говорить: «Кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею у своїм серці» (Мт. 5,28). Коментарі, як кажуть, зайві. На превеликий жаль, у сучасності гріх розпусти став нормою життя. Сьогодні висміюється дівоча невинність, сьогодні понижується тілесна чистота, сьогодні тратиться подружня вірність. Найстрашніше, у даному випадку те, що всі ми мовчимо на гріх. Ми вдаємо, що нічого страшного не сталося, ми оправдовуємо себе, що, мовляв, тепер всі так чинять, ми заспокоюємо себе, що по-іншому не може бути. Всі ці, і подібні до них, думки, ідеї, оправдання, заспокоєння тощо походять від лукавого. Апостол Павло, один із найбільших авторитетів християнства застерігає: «Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники – царства Божого не успадкують» (І кор.6, 9-10) Співставляючи наведену істину із станом теперішнього нашого життя, поважні сумніви заповнюють свідомість: чи не лукавить сучасна людина, називаючи себе розумною? Отож, якщо ми дійсно вважаємо себе «homo sapiens», цих слів, що наводить нам Апостол народів св. Павло, нам має бути достатньо, щоб на краще змінити спосіб нашого життя на всіх його рівнях. І так би належалося зробити.

о. Іван Галімурка