Німецькі вчені нещодавно опублікували цікаві дані: за останні 50 років рівень життя німців, у середньому, зріс на 400%, у той час, як кількість нещасних людей, які страждають від депресії, зросла на 38%. Чому?
Генрі Форд став одним з найбільш багатих людей у світі, завдяки реформуванню автомобільного виробництва. Його успіхи надихнули багатьох талановитих підприємців на створення найбільших брендів: Cadillac, Chevrolet, Buick (Бьюїк), Dodge (Додж). Нові машини буквально заполонили Америку. Через деякий час настав такий момент, коли продажі автомобілів різко впали. Ринок наситився.
І тут резонно напрошується висновок: навіщо комусь потрібне нове авто, якщо прекрасно їздить старе? Навіщо витрачати гроші?
Зіткнувшись з проблемою збуту, геніальні маркетологи придумали нове хитромудре рішення: випускаючи щораз новіші моделі, власникові старих авто вони почали вселяти почуття неповноцінності. І (о, диво!) продажі авто суттєво зросли…
Їхній успіх надихнув підприємців інших галузей: одягу, косметики, взуття, побутової техніки тощо. І, як кажуть, понеслася душа в рай... Та, чи в рай?
Маленький приклад: Сьогодні часто можна бачити з яким презирством, виряджені в модний одяг, підлітки дивляться на дитину, яка не може собі дозволити таку розкіш. При тому, звернімо увагу: двічі на рік виробники одягу випускають нові колекції. Експерти, дизайнери нескінченно повторюють нам: «в цьому сезоні буде модний зелений/фісташковий (чи ще якийсь) колір». Для чого це робиться? Цей хитрий прийом створено для збільшення збуту. Бо, люди, які в минулому році купили точно такий самий одяг, але червоного кольору, будуть відчувати себе дискомфортно.
Те ж саме стосується мобільних телефонів, чи інших, як тепер модно говорити, ґаджетів…Випускаючи постійно нові девайси, одяг, косметику тощо, транснаціональні корпорації маніпулюють свідомістю простодушного споживача. І задля успішності реалізації своєї продукції, вони на її рекламу витрачають до 500 млрд. доларів за рік.
Як бачимо, цієї величезної суми є достатньо для того, щоб зробити нещасним усе людство. А якщо протягом року витрачати хоча б третину цих грошей для вирішення проблеми голоду на Землі, її було б успішно вирішено.
Тепер подумаймо: а ЩО? для тих людей є 500 млрд. доларів, якщо вони володіють усім світовим багатством? Питання риторичне. Було б бажання...
Сьогодні трагедією людства стало рабство споживацтва. Інколи, купивши нову річ, людина радіє дуже недовго. Бо, якщо за короткий час хтось з приятелів чи знайомих придбає щось новіше чи краще, ця радість може обмежитися лише одним днем. Отак, узявши нещасну людину в рабство гроша, золотий телець торжествує...
Живемо у світі, який нав’язує нам свої принципи і свої стереотипи. Світ пропонує, але ж вибираємо і погоджуємося лише ми.
Гадаю, що не варто добровільно зрікатися власної свободи...
Адже: ЩО обираємо, ТЕ й маємо.
***
«А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибель. Бо корінь усього лихого – грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тим 6, 9-10).
Отець Іван Галімурка
Джерело:Блог отця Івана Галімурки
.jpg)
