Храм Свв.Ольги і Єлизавети
Українська Греко-Католицька Церква, м.Львів, пл.Кропивницького 1, тел. (032)2334073, email: [email protected]
"Ті, що збирають у собі печалі (цього віку) і злопам'ятні помисли та й (в цьому стані) моляться, подібні на тих, що черпають воду й вливають її до дірявої бочки." (Прп.Ніл Синайський)

Про щироукраїнський театр релігійного абсурду на Різдвяні Свята

Переглядів: 286Коментарі: 1
Публікації
Про щироукраїнський театр релігійного абсурду на Різдвяні Свята

Ось скоро й Різдво Христове за старим стилем. Знов потягнуться безкінечні походи п’яних вертепів, знову шароварники витягнуть минулорічні снопи, що в християнстві символізують ніщо, проте обдаровані неабияким сакральним значенням в слов’янському поганстві, знов ціни на базарах битимуть всі рекорди, навіть з поправкою на галопуючу українську інфляцію. В черговий раз Україна порине у споконвічний вир релігійного абсурду, який через якесь історичне непорозуміння називають християнськими святами.

Мене завжди дивували щироукраїнські шароварні антисеміти, які з неймовірною радістю святкують День народження Того, Кого християни вважають юдейським Месією. Якось ніколи не лізла до голови їхня логіка. З одного боку, майже патологічна ненависть до жидів, а з іншого – прославляння «їхнього» царя-Месії і цариці-матері, яку християни називають Богородицею. Така собі релігійно-ідеологічна шизофренія. На їхньому фоні неопогани виглядають набагато здоровішими: вони ненавидять жидів і жидівського Бога. Це, принаймні, логічно.

Іншим цілком шизофренічним моментом є сама дата святкувань Різдва Христового. З одного боку, щироукраїнське прагнення в «сім’ю вольну, нову» європейських народів, а з іншого - вперте, заскарлузле тримання, як вош кожуха, за «старий калєндар», лиш би тільки не святкувати Різдво з європейцями, а святкувати його з московитами. Де тут хоч якась логіка? «Єдіноканоніческая» МП на цьому фоні виглядає здоровішою – вони вірять в єдіноканонічєскій русскій мір і крапка. Бо аргументи, мовляв, старий календар це – по-православному по-східному, є цілком сміховинними. Більшість православних святкують Різдво за новим стилем…

Ще один момент, який кидає здравомислячу людину в ступор: нічні п’яні верески колядок попід вікнами. Як можна Бога прославляти пиятикою? Що спільного між оргіями обжирання і пиятики та християнським святом Різдва Христового? Абсурд? Так, абсурд.

І ще один абсурд шароварного мислення. Колись наша Церква вміло християнізувала дідуха, надавши йому цілком слушне і логічне тлумачення: долівка вкрита соломою – символ солом’яної долівки хліва, в якому родився Христос, а сіно під обрусом на столі символізує ясла, в які Його покладено. В той же ж час сніп-дідух, яким так завзято обкладають тепер українці свої церкви і домівки, так і не отримав жодного прийнятного тлумачення, як християнський символ. Такий собі солом’яний бовван, якого ми унаслідували від наших поганських предків.

Щироукраїнським «християнським» звичаєм є також і здорожчання напередодні свят усього, що потрібне до святкового столу. Ті ж самі продавці, що луплять за шклянку маку чи куті захмарні ціни, обов’язково, з почуттям виконаного обов’язку, підуть на Різдво до церкви, щоб там побожно завертати очками і горлопанити на весь голос «Бог Предвічний»……

Можна, звісно, оправдовувати такі чудасії ірраціональністю східної духовости і східного світосприйняття, його містичною відірваністю від матеріального і закоханістю у вищі сфери. Але такі оправдання годяться хіба що для того, щоб виявляти лицемірство тих, хто таким виправдовуванням займається.

А чого тільки вартує маланкування, яке, фактично, збиткується з святих Меланії та Василія? Ідіотське купання в ополонках? Горлопанення поганських гімнів напередодні Богоявління?

Годі собі уявити, щоб вифлеємські пастухи з тої радості, що їм ангел возвістив прихід Месії, так нажерлися і напилися, що забули привітати самого Месію. Якось поза межами здорового глузду виглядає, якби мудреці зі Сходу обклалися своїми рідними бовванами, щоб привітати Царя царів, що родився в Юдеї. А тим більше неймовірним виглядає, щоб святий Йосиф при вході до вифлеємської печери лупив три шкури з тих, хто хотів би подивитися на обіцяне світови Дитя.

Але, на жаль, щироукраїнське святкування Різдва саме так і виглядає: важливим є все інше, але тільки не сам Уродинник. Головне жерти, пити, горлапанити, набити кишені грішми чи то за шклянку маку, чи за напівтверезу коляду. А Месія… А Хто Він такий? А нашо Він нам здався? Ми і без Нього раду си дамо за різдвяним столом. То, може, таки прийшов час назвати речі своїми іменами, і почати, як того так гаряче бажають секуляристи, називати Різдво, св. Василія, Богоявління зимовими святами, або ж призадуматись над тим, що ми дійсно святкуємо в часі Різдвяних свят?

о. Орест Дмитро Вільчинський

Джерело :Католицький оглядач

Коментарів: 1 RSS

1 Марта 10-01-2018 19:20

Здається, що цього разу отець Вільчинський переплюнув сам себе!

- Особливо "вдалі" два перщі абзаци опусу - таке враження, що українців охопила масова "патологічна ненависть до жидів".mad Що, до речі, завжди намагалися "довести" наші недруги з усіх боків...

Ну і далі - ціла фіра жахів-маразмів...

Залиште коментар!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

(Щоб коментувати анонімно, введіть ім'я і символи внизу).Анонімні Коментарі буде опубліковано після перевірки.
Зареєструйтесь тут, щоб отримати відповідь на e-mail. Як реєструватися читайте тут

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(Обов'язково)