«Коронавірус» і «вакцина»... Гадаю, що сьогодні це, мабуть, найпопулярніші слова у світі. Про них говорять, про них пишуть, про них дискутують, ними лякають, ними цікавляться… Воно й не дивно, адже заразитися і захворіти може кожен з нас. Та й кожен бажає бути здоровим. Чимало з нас уже перехворіли, чи думають про вакцинування. Відомі й непоодинокі смертельні випадки – світова статистика подає і такі відомості. Різного калібру аналітики, політологи, знавці тощо висувають і озвучують різні версії появи цієї проблеми. Так само і її наслідки.
А люди розгублені й перелякані…
Тим часом, влада оголошує карантини, медики – честь їм, величезна подяка і хвала – з усіх сил б’ються з недугою, окремі лукаві торгаші й політики на людській біді збивають капітали, Церква з вірою молиться і взиває до Бога про помилування і про припинення біди… Помолімося й ми: Господи, помилуй нас грішних!
Однак… Пропоную подивитися на ситуацію під дещо іншим кутом зору.
Якось промайнула інформація від Міжнародної некомерційної екологічної організації «Спостерігачі Землі», про те, що бджоли є найбільш важливими комахами для збереження екосистеми планети. З таким твердженням можемо погоджуватися чи ні – суть не в тому. Кожен пасічник радо розповість про життя бджолиної сім’ї, про її структуру, про її повадки, про її організацію…
Бджоли, як і люди, у своїй структурі виконують свої окремі функції. Пасічник, як і належить, за ними спостерігає, формує їхні сім’ї, про них піклується, їх підгодовує, при потребі – лікує. Але також чекає віддачі – збирає плоди їхньої праці. Буває й так, що в окремих моментах наступає потреба застосувати санкції – дим. Тоді вся сім’я потрапляє у такий собі стрес. Треба розуміти, що цей стрес інколи допускає пасічник для загального добра не лише однієї сім’ї, але й цілої пасіки.
Людина також вважає, що вона є особливим Божим творінням, і їй у всьому належить перевага. Так воно і є: Господь про неї піклується, годує, гріє, поїть, лікує… І, очевидно, також чекає від неї віддачі – побожного життя. Однак, людина, втішаючись надзвичайними Божими дарами, натомість зухвало грішить страшними гріхами: розпочавши вбивством ненароджених дітей, вона доходить до найстрашніших видів розпусти. І при тому – жодного покаяння! «Бо заплата за гріх – смерть» (Рим. 6: 23), – повчає св. апостол Павло. Так виглядає, що нинішній коронавірус, можливо, і є тією санкцією, котру Господь, як добрий пасічник, застосовує до нас, щоб нас опам’ятати, щоб нас схаменути, щоб нас у грісі зупинити. Він і закликає: «Покайтеся! Бо Царство Небесне близько!» (Мт. 4,17).
Почуємо і покаємось? – Господь помилує.
А якщо ні? Господь попереджує: «Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї? Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само. Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму? Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само» (Лк.13,2-5).
З Богом не жартуймо! Краще послухаймо св. Єфрема Сиріна, як повчає: «Не кажи: «Сьогодні згрішу, а завтра покаюся». Краще покайся сьогодні, бо не знаєш, чи доживеш до завтра». Триває Великий піст. Час покаяння...
Джерело :Блог отця Івана Галімурки
.jpg)
