Чи є місце християнству в українських вишах, а якщо і так, то яким чином? Де пролягає межа світського та релігійного в системі освіти? Баланс у морально-духовному та світському розвитку особистості шукали представники різних конфесій та освітніх закладів у рамках подіумної дискусії «Християнство в університеті: межі можливого», що відбулась 26 січня в Інституті св. Томи у Києві. Зустріч приурочена до 25-річчя «Співдружності студентів-християн Україна» (ССХ).
Коли розмова заходить про релігію та освіту, вона зазвичай розвивається у двох напрямках: як гарантувати моральне виховання і при цьому не викликати протистояння та відкидання будь-чого духовного через світськість системи освіти. І головною помилкою цих дискусій може бути надія на те, що держава суттєво змінилась за роки незалежності та всюди присутні 70% вірян, що показують соціологічні опитування. Неочікувано після старшого покоління прийшло нове, яке не менш войовниче ставиться до перетину межі світського і релігійного, аргументуючи це концепціями прав людини, свободи та євроінтеграції, вважає Юрій Решетніков, екс-керівник Державного комітету України у справах національностей та релігій (2009—2010). Тому, на його думку, треба зрозуміти, як з цим бути та підтримувати баланс, а не сподіватись на масову євангелізацію.
Новий закон «Про освіту», що викликав чимало коментарів, не містить принципу світськості, як попередні версії. Решетніков пояснює це тим, що ніхто раніше не знав, що це таке і тлумачили довільно або як «попам тут не место». Але відсутність принципу не прояснює практичні моменти, де і як пролягає межа у сфері освіти.
Докладніше читати :risu
.jpg)
