Вже традиційно щорічно у другу неділю травня в Україні святкується День матері. Для матері; для жінки-усе найкраще* Український парламент Чоловічими депутатськими пальцями тисне кнопки, голосуючи за прийняття гендерних законів. Особи із цілком нежіночими рисами і формами, вимахуючи транспарантами з написом «Жінки за майбутнє», призбирують політичний капітал. У найвищих владних кабінетах чоловічі руки пришпилюють до жіночих лацканів високі державні нагороди. Усе - офіційно, урочисто, ефектно бо ж таки чудова нагода продемонструвати усьому чесному людові свою турботу про жіночу долю. У цей день в особливий спосіб згадують про самотніх і багатодітних матерів: Їм шлють вітальні листівки, обдаровують принизливими продуктовими пакунками, їх вітають на теле- і радіоканалах, для них готують художні виступи, купують букети найкращих квітів, говорять дуже гарні й приємні на слух слова, складають до цього свята вірші і навіть пишуть цілі сценарії.
Та, на жаль, свято дуже скоро закінчується, і жінка, чи то пак, матір знову повертається у реальну дійсність. Матір-вчителька одягає на голову пов'язку з написом «Голодую!», матір-лікар сором'язливо «не помічає» опущеної у її кишеню рукою іншої хворої матері «десятки», молода недосвідчена матір з відчаєм чекає своєї черги лягти на аборційний стіл, у старечому притулку скорчена матір заплаканими очима виглядає сина-бізнесмена, нетвереза матір не реагує на плач малої дитини, десь в далекій Італії українська матір міняє черговий «памперс» чужій дитині...
«Рідна мати моя! Ти ночей не доспала...» Чи тішить тебе таке свято? Чи потрібне воно тобі лишень один раз у році? Чи не принижує воно твоєї високої материнської гідності? Звичайно, критикувати - найлегше. Але ж ми - християни, тому й подивімся на цю проблему з позиції християнина. Кожна особа жіночого роду могла бути Богородицею, бо Господній вибір міг впасти на будь-яку дівчину. А те, що Господь обрав Собі за Матір ту єдину, котру сьогодні й зовемо Богородицею, є великим Божим даром для нас, людей, бо у Ній, у її Богоматеринстві концентрується уся материнська ласка й материнська любов. Як неможливо сьогодні, в часі травневих Марійських Богослужень, величаючи Богородицю, завтра про Неї забути, так неможливо, величаючи сьогодні матір, завтра її занехаяти.
День Матері повинен святкуватися нами кожного дня. Бо ж з неї починається людина, з неї починається народ і людство. її материнська любов, тепло й багатство душі визначають наш шлях у житті. І те, що ми живемо — це завдяки їй. І те, якими ми стали - теж її заслуга. Вона бо – єдина, неповторна. Вклоняймося низько нашим матерям за те, що були з нами не лише з першого дня нашого життя, а ще й до нашого народження, припадаймо у синівському поцілунку до материнських рук, дякуючи за ту велику неоціненну материнську безкорисливу любов. Шануймо наших дружин, бо ж вони є матерями наших дітей, шануймо наших бабусь, бо вони є матерями наших матерів. Шануймо більшу і кращу частину людства. І хочеться щоб це було щиро, кожного дня, а не театрально, вимушено, як у часі нинішнього свята.
о.Іван Галімурка
.jpg)
