Не беруся говорити про речі на котрих не розуміюся і також не маю бажання судити осіб, про котрих йдеться у дописі. Просто хочеться показати до чого здатний довести людину гріх.
У книзі Буття читаємо: «І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре» (Бут.1,31). Трохи далі читаємо: «Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш» (Бут.2,16-17). Погодімося, що Господь, Який все робить добре, не може чинити зла. Основою зла є гріх, котрий робить людина з намови спокусника.
На мою думку, і сам описаний тут перформанс є гріхом, бо спокушає до гріху, і окремі його учасники, які спокусилися, є виконавцями гріху. Але зараз річ не у тому. У фокусі хочеться поставити людину, яку «…сотворив Бог людину на Свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут.1,27) і показати наскільки підступно діє спокусник, щоб довести людину до цілковитої деградації, до повного упадку.
СТРАШНИЙ ПЕРФОРМАНС МАРИНИ АБРАМОВИЧ
Ніхто не знав, до якого упадку здатні дійти люди, яким дали абсолютну владу над іншою людиною. Мабуть не здогадувалася про це і югославська художниця Марина Абрамович, затіваючи в 1974 році один з найзнаменитіших своїх проектів «Ритм 0». Цей перформанс відбувся у виставковому центрі в Неаполі.
Ідея експерименту була проста і елегантна: протягом шести годин дозволити людям здобути повну владу над тілом іншої людини.
Марина Абрамович стала перед довгим столом, на якому були розкладені 72 різних предмети. Там були такі речі, що могли принести задоволення, інші – заподіяти біль і навіть вбити. Перед художницею лежали: пір'я, сірники, ніж, цвяхи, ланцюги, ложка, вино, мед, цукор, мило, шматок торта, сіль, коробка з лезами, металева труба, скальпель, спирт і багато іншого. Не обійшлося також і без пістолета з одним патроном!Перед собою Марина Абрамович розмістила табличку з інструкцією:
«ІНСТРУКЦІЯ:
На столі 72 об'єкти, які ви можете використовувати так, як хочете.
Перформанс Я – об'єкт.
Протягом цього часу я беру на себе повну відповідальність.
Тривалість 6 годин (20:00 - 2:00)».
Спочатку глядачі були акуратні і ніжні: вони цілували її, дарували квіти, але, не отримуючи відсічі і заперечень, поступово заходили все далі і далі.
Присутній на перформансі мистецтвознавець Томас МакЕвілі писав: «Все почалося невинно. Хтось повернув її, інший потягнув за руку, хтось торкнувся вже більш інтимно. Пристрасті неаполітанської ночі почали розпалюватися. До третьої години весь її одяг був порізаний лезами, а до четвертої – леза добралися і до її шкіри. Хтось надрізав її горло і пив кров. З нею робили і інші речі сексуального характеру.
Вона була настільки захоплена процесом, що не заперечила б, якби глядачі захотіли зґвалтувати або вбити її. Зіткнувшись з її безвільністю, знайшлися люди, які стали на її захист. Коли один з чоловіків приставив до скроні Марини заряджений пістолет, поклавши на курок її власний палець, між глядачами вибухнула бійка».
«Спочатку глядачі дуже хотіли зі мною пограти, – згадує Абрамович. – Потім вони ставали все більш агресивними, це були шість годин реального жаху. Вони відрізали мені волосся, встромляли в тіло шипи троянд, різали шкіру на шиї, а потім наклеїли пластир на рану.Після шести годин перформансу я зі сльозами на очах, гола пішла назустріч глядачам, від чого вони в буквальному сенсі вибігли з кімнати, бо зрозуміли, що я «ожила» – перестала бути їх іграшкою і почала керувати своїм тілом. Я пам'ятаю, що, коли я цього вечора прийшла в готель і подивилася на себе в дзеркало, я виявила у себе пасмо сивого волосся».
За словами Марини, вона «хотіла показати одну річ: наскільки швидко людина може повернутися в дикий печерний стан, якщо їй це дозволити». Вона стверджує, що якщо залишати рішення за публікою, людину просто можуть вбити.
***Ми надто часто жартуємо з дуже серйозними речами. Не варто…Нехай пересторогою для кожного з нас будуть слова св. апостола Павла: «Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме» (Гал.6,7).
Отець Іван Галімурка
Джерело:Блог отця Івана Галімурки
.jpg)
