о.Володимир Сайчук
ЧЕТВЕРТА ПРОПОВІДЬ
"Величає душа моя Господа... (бо)... наситив голодних благами..." (Лк. 1, 46, 53).
Пречиста Діва Марія, помимо такого великого піднесення в очах Божих і перед нами людьми, є все ж таки одною із нас, є людиною. І як кожна людина, має свій спосіб життя і покли-кана до свого стану перед Богом, так і Пречиста Діва, хоч коренями була із роду священичого, покликана була служити Богові в убожестві.
Вела тихе, покірне і убоге життя в Назареті. З волі Божої, покірно прийняла убоге життя разом із обручником святим Иосифом. І коли прийшла повнота часу, породила дитя Ісуса "не в царській палаті, а поміж бидляти", у великім приниженні і убогості. І убожестві і скитанні проводила час з Ісусом на чужині в Єгипті з боязні перед Іродом. В убожестві виховувала Ісуса аж до повноліття, коли виступив як Син Божий перед людьми.
А син її, Христос, засвідчив ту убогість, свою і її, словами: "Лиси мають нори, а птахи гнізда, син же Чоловічий не має де голови приклонити". І справді, в своєму земному житті мав дві колиски: жолоб у Вертепі Вифлеємському і Хрест на горі Голгофті. І при тих двох колисках стояла його мати — Пречиста Діва Марія.
Убогість в часі життя Ісуса і його Матері не була в пошані. Не раз жиди згірдливо говорили про Ісуса: "Хіба то не Ісус Син Йосифа і Марії, що його Батька і Матір знаємо", вказуючи неоднозначно на скромність і убогість їх. Перед приходом Ісуса на землю, багато тут було нужди, але мало милосердя. Хоч і між собою жиди старалися рятувати своїх убогих, але для чужих не мали жодного милосердя.
А в поганському світі у той час доля вбогих, хворих, калік і жебраків була ще тяжчою. Великий мислитель і філософ Платон визнавав убогих як невиносимий тягар для суспільства і навіть радив урядовцям, щоби виганяли убогих поза границі держави. І нічого дивного, що багаті бридилися убогими як покидьками людства, так що один із цісарів римських наказав наладувати ними три великих човни і затопити в морі.
Але коли прийшов Христос на світ, змінив ставлення до убогих докорінно. У одній із перших своїх проповідей, що називаємо її нагірною, сказав: "Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне, Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться".
А ще задовго до тієї проповіді, убога Діва з Назарету Марія, у своїй прочій пісні — величанні каже: "Величає душа моя Господа... бо ... наситив голодних благами...". І діяльність свою на Землі почав Христос, творячи перше діло милосердя для убогих. І то не сам, а разом із матір'ю своєю на весіллі в Кані Галилейській.
І ті слова Марії-Матері його: "Сину, вина не мають", карбуються глибоко у нашу пам'ять, як початок її могутнього материнського покрову і заступництва для всіх убогих і потребуючих до кінця світу.
Сам, вийшовши із вкрай убогої сім'ї, Ісус впродовж цілого свого життя милосердиться над убогими, каліками, жебраками і сліпцями.
За прикладом Марії та Ісуса чинили милосердя і Апостоли, їх приклад спонукав вірних християн до того, що маєтки свої продавали і гроші складали на добро цілої церкви до ніг Апостолів.
Дорогі в Христі! Ісус Христос і його Матір Пречиста Діва Марія дали нам гарний приклад, а водночас і обов'язок спо-магати бідніших від себе. То є найкращий вияв любові до ближнього, коли прагнемо зробити так, щоб йому жилося не гірше, аніж нам. Ділитися з убогими не тільки хлібом і грішми, але і своїм серцем є святий обов'язок християнина, який сам Господь в Старім завіті поклав на людей: "Наказую тобі" — каже Господь — "щоби відкривав руку братові твоєму потребуючому і убогому", а в Новім Завіті сказав: "Дайте і буде вам дано". Чинім і ми так само, Дорогі в Христі!
Адже сьогодні потребуючих дуже багато. Але не кожний з них сидить із простягнутою рукою з причини встиду за свою вимушену убогість.
Пригадується мені випадок. Був 1993 рік. Цілком випадково на вулиці підійшла до мене старша жінка і якось ніяково, опустивши очі додолу сказала: "Пане, може, позичите мені пару купонів, бо стоїть завод і син гроші не отримує, а невістка з малою дитиною в декреті. Пенсія моя скінчилася і не маю за що хліба купити".
Не знаю, яка була совість у тої жінки, але судячи з її встиду і цілком опущеного і упокореного вигляду: бо готова була крізь землю провалитися, аніж сказати ті слова, думаю таки, що казала правду.
Може хтось із наших рідних або сусідів знаходиться в такій потребі, поможім їм. Не один мені може відповісти: нехай убогим дають багаті, а ми маємо стільки, скільки вимагають від нас наші потреби. А може навіть і того не маємо. Але визнаймо щиро, що часом наші потреби є занадто великими. Чи часом не забагато видаємо на наші приємності, вбрання, забави, вигоди.
Одна людина, в розмові зі мною, дуже бідкалася, що от влада наживається за мізерні наші гроші, що втратила віру в демократію, що краще б такої України не було і т. д. А далі в розмові з'ясувалося, що заробляє та особа в місяць 600— 800 $ і зараз планує викупити десь дешеву хату під магазин.
Не суджу, Браття і Сестри, але хочу сказати тим, що дуже різні потреби сьогодні є між нами. Одному бракує дітей при-одіти, іншому бракує грошей, щоб машину купити, ще інший не має на хліб насущний.
Якими б не були наші потреби сьогодні, чи великі, чи менші, пам'ятаймо завжди про закон милосердя. Бо ж навіть убогі убогим можуть багато помогти. Як не грішми, то бодай добрим учинком, порадою.
А надівсе пам'ятаймо про духа пожертви. Коли очі наші зупиняться біля прилавку в магазині, і зачарує нас якась прикраса, згадаймо, що відмовившись від неї за ті гроші можемо спомогти убогого чи сироту. Що не купивши собі якогось предмету косметики, за ті гроші можемо придбати собі молитву бідного. Або коли ідемо до кіна чи до театру, бо там розігрується гарна життєва драма, що нераз заставляє нас переживати, плакати. Згадаймо, що десь недалеко по сусідству з причини убожества розігрується ще зворушливіша драма, яка не одну сльозу витисне з наших очей. А ті гроші що мали б заплатити за кіно чи театр, даймо їм, а тим, здається, незначним поступком висушимо сльози не одного бідака.
А як не маємо грошей, то маємо час. Бо замість того, щоб посидіти біля телевізора і подивитися цікавий телесеріал, підімо до хворого свого приятеля і просто посидім з ним, порозмовляймо, бо ті люди нераз потребують просто співчуття, просто почути добре слово.
Повірте, Браття і Сестри, що такий учинок набагато більше принесе радості, аніж куплена обнова в магазині, або цікавий фільм. Хіба не гарніше звучать слова: "оця жінка, то мати убогих і сиріт, добра і милосердна" аніж слова: "Оця жінка є королева краси, приклад найновішої моди...".
Роздумуймо собі над тим часто. А за приклад маймо перед собою убогу Дівицю з Назарету, убогу Матір Сина Божого Марію. В усіх потребах до неї прибігаймо, для інших не шкодуймо милосердя, бо Мати Божа за це щедро нас" винагородить — Амінь.
До теми:
- Один з монахів дванадцять років добровільно доглядав старенького чоловіка, що на старість став інвалідом. Його запитали: "Навіщо ти доглядаєш його, адже він був поганою людиною, коли був здоровий. "Роблю це не для нього, а для себе. Адже за милосердя Господь прощає нам гріхи" — відповів монах. Святий Григорій Великий: "Ми творимо милостиню за гріхи свої".
- Люди дуже часто потребують не матеріальної допомоги, а милосердя — доброго, ласкавого ставлення до них. Американський психіатр Карл Мепінгер, працюючи у клініці для бідних, побачив, що вони не стільки потребують фізичної допомоги, скільки милосердя. Він попросив усіх працівників лікарні відноситись добре і ласкаво до пацієнтів, говорити їм тільки добрі слова. Результат був вражаючий, усі хворі почали виздоровлювати удвічі швидше, як у інших лікарнях.
Така велика сила милосердя — доброго і ласкавого відношення до інших.
.jpg)
