Історія - це не казка. Це навіть не просто наука. Історія - це не просто події, факти, дати, люди: це - правдиві події, переконливі факти, точні і чіткі дати, живі в минулому люди. Тому і кажемо, що історія - це частина нас самих. Минуле -це досвід, на якому вчимося будувати майбутнє.
Сьогодні вшановуємо пам'ять Героїв Крут. Це - наше минуле. Минуле тяжке і трагічне, але водночас і героїчне... У свій час крутяни були звичайними дітьми свого народу, такими ж, як оці, що сьогодні сідають за шкільні парти чи у студентські лави. Вони, як і теперішні діти, хотіли жити, вчитися, радіти, любити... Ці хлопці не хотіли вмирати. Та вони і не вмерли, бо і сьогодні живуть у народній пам'яті. їх любов до Батьківщини виявилася сильнішою від смерті - вони стали Божими Героями, адже сповнили слова Господа нашого Ісуса Христа: «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх»(Ів. 15,13). Прикладом героїчної любові до людей є Христос, а вони у своєму подвигу уподібнились до Нього.
Так! Вони - Герої! Вони своє дитинство і свою юність залишили вдома, як тільки почули, що Україну потрібно рятувати від московсько-більшовицької навали.
Вони - Герої, бо дали приклад сотням і тисячам юнаків та дівчат, які пізніше гинули за волю України впродовж усього останнього століття. Гинули за наше сьогоднішнє щасливе дитинство, а їх подвиг, з багатьох причин, на превеликий жаль, ми сьогодні недооцінюємо.
Сьогодні вони - наші вчителі. Вони навчають нас бути патріотами свого народу. І не на словах, а на ділі, не обіцянками, а ціною свого життя. Вони сьогодні в праві спитати кожного з нас: чи любиш ти свій народ так, що готовий своє життя за нього віддати? І це одне-єдине запитання є найактуальнішим сьогодні.
Ми не можемо збудувати Україну, не пожертвувавши для неї своє життя. Сьогодні чимало політиків присягаються в любові до народу. Але любити народ - це не просто підвищити пенсії, зарплати, створити пільги... Якщо любиш свій народ, то віддай за нього своє життя! Присвяти його для України! Потрібно щодня віддавати своє життя, жертвувати собою, своїми достатками, своїм часом, своїми інтересами не для якогось абстрактного, загального поняття «народу», а для конкретного українця, конкретної людини, яку зустрічаємо щодня. Робити це добровільно, не чекаючи віддяки, а навпаки -бути готовим на розп'яття як не від ворогів, то від власного народу. Це - героїзм. А хто цього досяг - той Герой, честь йому і слава, нехай сьогодні стане на чолі народу! Хто любить Україну, лише «галасуючи» з трибуни порожніми фразами, той - не герой. Нехай він схилить голову додолу і йде геть, звільняючи місце справжньому Герою. Це від Героїв Крут для нас усіх перший урок - урок героїзму.
Ще інше питання мучить нас сьогодні: з чиєї злочинної руки загинули Герої? На це впертими фактами відповідає історія. її не перепишеш. А загинули вони від московсько-більшовицької, марксистсько-лєнінської комуністичної диктатури. Тої самої, представники якої досі сидять в українському парламенті і сміються над великим горем і трагедією Голодомору українського народу! Крутяни гинули від рук тих загарбників, пам'ятники яким ще й сьогодні стоять на нашій землі. Ви Це маєте знати і розуміти, щоб ніколи не стати жертвами їх брехливої агітації.
Герої падали від куль головорізів, нащадків котрих поблажливо сьогодні зображують у чужих нашому народові серіалах на кшталт «Кадетів», «Салдатів» та інших. Соромно! Невже сьогодні для українського телеглядача немає достойного фільму? Чому пропонують нашій молоді, як зразок героїзму, російського бандита Сашу Бєлого з того ж таки російського бандитського серіалу «Бригада»? Чого може навчитися наша українська дитина, переглядаючи російський бойовик «Бандітский Петербург»? Який приклад патріотизму, скажіть, показують нам російські «Менти», нащадки кривавих катів, які мордували і розстрілювали в тюремних застінках невинних українських людей? Чому патріотичну свідомість наших дітей на чужій мові заколисує дешева мильна опера «Прекрасная няня»? (де, до речі, час від часу в певних репліках висміюється українська мова і українська культура). Чому на дискотеках лунає російська і зовсім не найкраща музика?
А знаєте чому? Щоб ви, діти, не думали про Україну, щоб її часом не полюбили! Ворог робить усе, щоби ви не стали патріотами, бо тоді йому кінець. Він вас боїться. Він боїться вашого молодечого запалу! Він панічно боїться того, щоби свою потужну молоду енергію ви не спрямували на розбудову Української Держави! Він хоче вас приспати і знищити! Він хоче, щоб ви спокійно «пили спрайт і слухалися своєї спраги», спілкувалися його блатним «язиком», кололися його наркотиком, пили його «Благов», «Калґанов» чи якийсь інший «-ов» і думали тільки про задоволення низьких розпусних пожадань. Тоді він з легкістю візьме вас до свого «єдіного» економічного простору -розбудовувати сибірські простори або новітні БАМи. Таке у нашій історії, на жаль, вже було, і, не дай Боже, щоб воно повторилося. Це - ще один урок героїчної трагедії під Кругами: вони загинули, щоб цього не повторилося.
Дивіться, діти, на Героїв Крут! Це - ваші ровесники! Дивіться і беріть з них приклад! Живіть, як вони, нічого не шкодуючи для України. Будьте Українцями, незважаючи на жодні обставини. Будьте патріотами не на словах, а на ділі. З гідністю продовжуйте те діло, за яке вони віддали своє життя. А над усе прошу вас: не будьте «хахлами», як зневажливо називають вас вороги. Не отруюйте своє життя його псевдокультурою. Не топчіть пам'ять Героїв, по-підлабузницьки плазуючи перед вчорашніми катами в надії випросити «добросусідські» відносини. Така поведінка не гідна Українця! Так поступають тільки зрадники, прихвостні, які і заслуговують зватися «хахлами»...
Тож віддаймо сьогодні шану Героям. І Бога за них благаймо: «У блаженнім успінні упокій, Господи, душі рабів Твоїх, що погинули під Крутами, і сотвори їм Вічную Пам'ять!»
о. Володимир Сайчук.
.jpg)
