"Цей рід нічим не можна вигнати
тільки молитвою та постом"
(Мр 9, 29).
Дорогі в Христі!
Слухаючи читання Святої Євангелії, спостерігаємо як Христос виганяє нечистого духа з душевно хворого юнака. Пригляньмося уважніше до цього випадку.
Бідний юнак був настільки опутаний злим духом, що сам собі допомогти не міг. Потрібно було когось, хто подбав би про його уздоровлення. І тим помічником став його батько. Спочатку він привів сина до Апостолів. Але вони не змогли нічого зробити. Батько був розчарований і тому звертається до Ісуса: "Якщо можеш, поможи нам, змилосердися над нами" (Мр. 9, 22).
Що ж це за особливий рід опутання дияволом? Чому Апостоли не змогли його вигнати? Ісус, погрожуючи нечистому, каже: "Німий та глухий душе! Наказую тобі: вийди з нього й не входь більше в нього" (Мр. 9, 25). Сатана, опанувавши того чоловіка, вчинив його подвійно нещасним: Він не міг чути людей, і говорити до них, а тим більше просити про оздоровлення. І дух цей володів юнаком тривалий час. Коли Ісус питає батька: "Скільки часу, як це йому сталося?" Той відповідає: "З дитинства".
Дорогі в Христі! Диявол може опанувати людину тільки спокусивши її до тяжкого гріха. Бо саме тяжкий гріх є духом німим і мовчазним. Він починає з'їдати людську душу, підпихаючи спокусливу мрію до гріха. Німий дух малює в людській уяві різні грішні мрії, представляє їх приємними, розмальовує їх чудовими фарбами. Він старається, крутиться і працює в людській думці доти, доки відчуває слабкість і нетривалість віри. Врешті, коли людина тратить зв'язок з Богом, диявол доконує свого: спокушує її до тяжкого гріха. Подібно як шлях до Бога встелений добрими ділами, так і шлях до опутання дияволом встелений гріхами, які постійно повторюються. Тобто залежністю від гріха. Залежна від гріха людина, тісно зв'язана гріхами, які, неначе міцно спаяний ланцюг, тримаються один за одного. Спокуса, гріх, страх перед покаянням, відбирають людині мову, щоб не говорила до Бога (не молилася), та мовчала, не визнала гріха на сповіді. А також часто людина перестає чути голос Церкви, згадування ближніх. І це ще не все. Залежний від гріхів сліпне, бо перестає читати побожних книжок, зрештою стає немов паралізований, бо перестає ходити до Церкви.
Гордість, захланність, нечистота, заздрість, непоміркованість, гнів, лінивство — це головні гріхи, через які можемо стати залежними. Це той німий, глухий, сліпий і паралізуючий дух, який може опанувати кожного із нас, якщо з ним не вести постійну боротьбу. А засоби цієї боротьби вказує сьогодні нам Христос: "Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом" (Мр 9, 29).
Для того, щоб ніколи не потрапити в залежність від диявола, мусимо бути залежними від Бога. І це бачимо дуже гарно на прикладі Апостолів. Вони, залишившись без Христа самі, не змогли вигнати злого духа. Десь в тім моменті вони не відчули себе залежними від Бога. Як каже Христос, їм забракло молитви. Він дав їм силу і владу, але щоб її зберегти, потрібно було молитися. Подібно є і в нашому житті. Бог може нам дати будь-який дар, будь-який талант. Якщо ж ми не будемо близько спілкуватися з Богом, через молитву і Святі Тайни, цей дар зблідне, а може і загине. Бог може дати нам великий природний дар проповідувати Його слово, але якщо ми не будемо молитися, якщо не будемо спілкуватися з Ним, якщо забудемо, що цей дар є залежним від Бога, тоді всяка проповідь тратить свою силу, а часом і зміст. Тоді проповідуємо не Божу Славу, а свою "славу", тоді не творимо чудес на Славу Божу і радість церкви в Божому винограднику, а, на жаль, "чудотворимо" для власного "я" на згіршення людям і на власну погибель.
Людина, залежна від гріха, відмовляє у всьому Богові. Вона не молиться, не йде до церкви, не сповідається, не думає про свою душу і спасення.
Людина, залежна від Бога, відмовляє у всьому гріхові. Це і є друга умова, якої вимагає від нас Христос. Піст — це є відмова в усьому, що заважає нам іти до Бога, відмова тому, що тягне нас до гріха. Боротьба з гріхом, із залежністю до нього вимагає від нас самовідречення і праці над собою.
Дорогі в Христі! В часі Великого Посту готуймося до зустрічі Воскреслого Христа. Тому пригадує нам Церква потребу визволення з-під влади гріха. Почуймо науку Церкви, щоб не оглухнути в гріхах, сповідаймо щиро свої гріхи, щоб не оніміти в них, визнаймо свою залежність від Бога, щоб не залежати від диявола, працюймо над собою постом і молитвою. Пам'ятаймо і про тих, котрі не в стані прийти до Бога через залежність від гріхів. Своєю молитвою і нагадуванням приведімо і їх до сповіді. А передусім кличмо до Ісуса, як кликав батько біснуватого хлопчини: "ВІРУЮ, ПОМОЖИ МОЄМУ НЕВІРСТВУ". Амінь.
о. Володимир САЙЧУК
.jpg)
