Христос Рождається!
Дорогі в Христі! Скільки б то разів не почули ми таке знайоме слово Назарет, а все огортає нас якесь тепле і приємне почуття. І це не дивно, бо з маленьким містечком Назарет пов'язані дитячі роки Ісуса, Його Пресвятої матері Марії і Св. Обручника Йосифа.
І кожен з нас, чуючи про Назарет, мимоволі згадує своє дитинство, яке пройшло у невеличкому селі, доки доля не розкидала нас по світі. Згадуємо і своїх батьків, чия ласка і тепло донині зігріває нас далеко від дому.
Невелике і бідне було то місто Назарет. Зате сталося таким славним на цілий світ. І хоч жила Св. Родина в Назареті убого, та помимо своєї убогості була багатою! Убогою в достатках, але багатою в ласці Божій. Сьогодні ввійдемо і ми до дому Марії, Ісуса і Йосифа і поглянемо, що ж зробило їх такими багатими на Божу ласку.
Слухаючи про Назарет, уявляємо собі прекрасну поезію Різдва Христового, де чути спів Ангелів, де світить зоря над яслами, де пастирі вітають, царі мудреці приносять дари. І нам, котрим співають різдвяні коляди, здається, що життя Св. Родини було таким безтурботним, безжурним, веселим. Що Св. Родину постійно оточували Ангели, і не було жодних клопотів.
Але не так було. Відтворім у своїй уяві лише декілька подій з життя Св. Родини. Виконуючи волю цісаря Августа, Йосиф і Марія вже з самого початку наражені на труднощі, їхнє життя стає постійною подорожжю. Спочатку з Назарету до Вифлеєму. У Вифлеємі народжується дитятко Ісус. Але ж де? "Не в царській палаті, а межи бидляти" як співаємо. Не було їм місця навіть у своєї родини, не кажучи про те, що чужі їх просто виганяли з-під своїх порогів. І так блукаючи по Вифлеємі, зайшли за місто, де знайшли убогу стайню, з якої, здається, ніхто вже не міг їх прогнати.
Як тільки прийшов Ісус на світ, відразу вся родина стала жорстоко переслідувана від царя Ірода. За що? Тільки за те, що народився?! І знову втеча, знову подорож, повна страху і небезпеки. Подорож до Єгипту. Втеча від своїх співвітчизників до поган. Як тільки-но Ірод помер, знову чекає на Св. Родину подорож. На цей раз у рідні місця. Знову подорож повна тривоги: "Чи не будуть переслідувати, чи чекають їх вдома?". І з тої обережності ідуть не до Єрусалиму, як мали намір, але повертають до Назарету.
То ж чи можна назвати їх життя безтурботним? Але що ж тримало Св. Родину у Божій ласці? Найперше це: найповніше і беззастережне віддання на Божу Волю. Згадаймо поведінку Св. Йосифа чи Пречистої Діви Марії, коли Ангел звіщає їм чи то про народження Ісуса, чи про втечу до Єгипту, чи про повернення додому. Як тільки почують голос Ангела — відразу готові до виконання. І не чути ні слова нарікання.
Друге, це надзвичайно святе життя, що досягалося молитвою і релігійними практиками. Їхнє життя було спілкуванням з Богом, це один великий шлях молитви. І та молитва спонукала їх сповняти точно всі приписи Мойсеєвого закону, хоч і не були до цього зобов'язані. Бачимо із життя Пресвятої Родини, як ідуть згідно із законом на восьмий день виконати обряд обрізання, як іде Пречиста Діва Марія на 40-й день до святині, щоб очиститися, як ходять кожного року до Єрусалиму на свято Пасхи.
Третє, це що провадили життя своє в злуці з Богом. Бо жили в Ісусом Сином Божим. І та свідомість, що, віддаючи щоденні послуги для свого дитятка, служать Самому Богові, напевно, найбільше робила Св. Родину щасливою.
І хто ж з нас, дорогі в Христі, дивлячись на життя Ісуса, Марії і Йосифа, не викликує з подивом: "ЯКА Ж ТО ЩАСЛИВА РОДИНА!".
І ми, дорогі мої, маючи свої родини, можемо також зробити їх щасливими, подібно як щасливою була ця родина. Свята Родина — це образ, взірець, приклад для наслідування, схема сучасної нашої родини. І тому вчимося від Св. Родини, як маємо будувати свої родини.
В житті наших родин маємо досить клопотів щоденних. Стараємося про добробут. Щось здобуваємо, а щось не вдається. Багато чути нарікання молодих і старих родин на убогість, нестатки, труднощі життя. Виникають сварки, непорозуміння. Але зачекаймо, любі подруги! Чи маємо більше клопотів як Св. Йосиф і Пречиста Діва? Чи бідніше від них живемо? Та ж наші діти не народжувалися в стайні, як мусів Ісус народитися. Чи, може, нас хтось переслідує, так як Ірод Йосифа і Марію, що боїмося народжувати дітей? А може нас хтось гонить з дому? Скажемо, що не маємо, як сім'ю одягнути і нагодувати. Тоді погляньмо до шопки Вифлиємської, як Марія "сіном притрусила, в яслах положила Господнього Сина". Чи не бідніше живемо, як Св. Родина? Так, бідніше. Але бідність наша не матеріальна, бідність наша духовна. Брак Божої ласки, про яку так мало сьогодні дбаємо.
Погляньмо, як Св. Йосиф і Пречиста Діва виконують Божу Волю. І то виконання Божої Волі робить їх щасливими. Навчімося і ми підпорядковувати свої плани згідно з Волею Божою і нічого нам не бракуватиме. Людина, яка не згоджується з Божою Волею, є подібна до безумця, що наново придумує колесо, або таблицю множення. І хтось, стоячи збоку, скаже до нього: "Нерозумний! Та все те люди давно придумали. Тобі лишень потрібно навчитися від них ...".
О нерозумні! Все те, про що клопочемося, нервуємося, шукаємо, про що турбуємося щоденно, все те має Господь Бог. І не придумаємо нічого кращого, крім того, що Він таки Господь Бог, по своїй волі нам пошле. Нам треба тільки навчитися впізнати Його Волю і її виконувати.
А пізнання Божої Волі знайдемо не в збагачені, не в гаморі базарному, не на заробітках, не в горілці, танцях чи в шумі наймилішого нам товариства. Знайдемо його в тиші, в молитві, про яку часто забуваємо. Молімося щиро — це ще один ключ до щасливого родинного життя.
Погляньмо, як виконують приписи закону Божого Св. Йосиф, Пречиста Діва і Ісус. Виконуймо і ми досконало свої релігійні практики. Святкуймо свята і неділі з Богом на Службі Божій в Церкві. Робімо це із вдячності Богові за отримані ласки, і це буде ще один ключ до щасливого життя родинного.
І, врешті, провадьмо своє життя в злуці з Ісусом, як було в Св. Йосифа і Преч. Діви Марії. Це було найбільше їхнє щастя бачити біля себе Бога в образі людини. Стараймося і ми бачити образ Божий в кожній людині, яка є біля нас, а особливо в своїх дітях. А з Ісусом з'єднуймося у Св. Причасті постійно і це буде найбільше щастя для наших родин, тоді і наші родини будуть подібні до Пресвятої Родини, тоді вони будуть теж святими. Амінь.
о. Володимир САЙЧУК
.jpg)
