Всечесні отці,
Дорогі та любі християни села Наварії,
Вельмишановні гості-молільники,
мені дуже приємно стояти у церкві посеред молитовної громади вашого села Наварія. Радію тим, що можу на рівні з вами спільно єднати наші молитви, спрямовуючи добрі прохання до Бога. Господь зібрав нас в одне ціле, в єдину духовну силу, щоб наші спільні моління очистити та прийняти наші покірні просьби. Можливо, хтось сумнівається про успішність своєї молитви, про її правильність, про кількість молінь, але тут важливо те, щоб стати перед Богом у правді, покорі, простоті та щиро звертатися до нього, як до свого найкращого батька. Бог дуже любить нас, тому й послав свого Сина на землю, щоб врятувати нас від вічного нещастя. А молитва однієї людини, що єднається з іншими, очищується взаємно і вислуховується Господом. Дуже важлива - спільна молитва, тому й люди збираються разом у побудованих церквах, щоб усім миром стати перед Богом. Зрештою, сам Син Божий дуже ясно сказав: «Бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я посеред них» (Мт 18,20). Вашій церкві 140 років. Її будували ваші прабатьки, які думали про прийдешні генерації, хоч не могли знати нікого із вас, однак, ця духовна будівля служить уже не одному поколінню. У суспільстві, як звичайно, рідко святкується річницю побудови певної споруди, наприклад, річницю будови рідної хати, а, ось, церква має свої ювілеї, бо це храм живого Бога. Тут мешкає Ісус Христос під видом хліба й вина. Він постійно перебуває посеред нас, хоронить від усякої небезпеки, найбільше, - уболіває за стан людських душ. Давно відійшли у вічність ті, хто споруджував цю церкву, а вона стоїть як свідок їхньої пам’яті, як спогад про їхню доброту та живу віру в Бога. Це - гарний пам’ятник посеред вашого села, церква, що свідчить про довіру цього люду до Бога та надію на вічне життя. Помолімося за тих, хто любив свою Церкву, хто щиро вірив у Бога, хто любив свій народ, хто у вічності єднається із нашими моліннями!
Після смерті Ісуса Христа на хресті та його по його воскресінні, апостоли розгубилися, не віднаходили свого місця в духовному покликанні, не знали, що робити, як діяти. Хоч воскреслий Господь був уже з’явився Петрові та учням, вони все ще тягнулися до свого ремесла: «Тож каже до них Симон Петро: Іду ловити рибу. А ті йому: Підемо й ми з тобою» (Ів 21,3). Трудно було апостолам збагнути свою місії, до якої їх готував Божий Син. Тому Господь перед своїм вознесінням на небо зібрав усіх своїх учнів, пригадав їм про силу Святого Духа, який зійде на них й піднявся в гору так, що вони його перестали бачити. Після цього наступила якась дивна зміна. Учні зібралися у Єрусалимі в одній із горниць на молитві, вибрали Матія на апостола замість Юди на заклик Петра й спільно очікували приходу Святого Духа. І цей Утішитель прибув до них попереджений неприродним шумом, що сповнив увесь дім. Учні від такого явища, притихши сиділи у горниці, а над ними з’явилися немов вогняні язики, певний символ наповнення їх Святим Духом. Вони вмить змінилися, бо стали говорити іншими мовами, «як Дух давав їм промовляти». Шум, який наповнив дім не обмежувався тільки до цього місця, його почули люди, що перебували в Єрусалимі. Це спричинило великий збір народу у місті, що дало можливість промовити учням Господнім до людей так, що вони почули про величні діла Божі кожен у своїй мові. В апостолів Христових пропав страх, вони відверто, не боячись юдеїв, навчали про Ісуса Назарянина, як правдивого Бога. Збувалися слова Ісуса Христа, якими він промовляв до апостолів, що Святий Дух навчить їх добра й пригадає їм усе те, чого він навчав своїх учнів (пор. Ів 14,26). Хтось пробував пояснити проповідування апостолами слова Божого різними мовами, як наслідок від випитого молодого вина, але вина зранку ніхто не пив у цій місцевості й від вина не приходить знання інших мов, навпаки, такі уста дуже трудно вимовляють слова у своїй мові. Святий Дух, який прибув до апостолів, вчинив їх духовними особами і Господь, як обіцяв, не залишив своїх учнів та усіх нас сиротами. Святий Учитель Церкви навчає: «Нерішучі і боязливі, після прийняття Духа, подалися в середовище небезпеки й безстрашно пішли і на залізо, і у вогонь, і на звірів, і в морську бездну, і на усякі муки» (св. Ів. Золот., Бесіда LXXV п.5). Невченим передше апостолам, вистарчила трилітня школа, учителем якої був сам Спаситель, а решту доповнив Святий Дух. Після промови апостола Петра, люди розжалобилися серцем й запитували його як їм дальше жити. А учень Господній закликав їх до покаяння та вказував, що потрібно охреститися в ім’я Ісуса Христа, щоб прийняти Святого Духа (пор. Ді 2,37-38). Змінилося життя людей, які хрестилися, бо вони з вірою у Господа збиралися на молитву та ламання хліба, а навіть, ділилися своїми маєтками. Споживали спільно їжу і так зростали у любові до Бога та ближніх. Святий Дух здатний змінити життя людини, направити його у благородне русло й допровадити до вічного спасіння. Ось, дар та дія Святого Духа! Хто призиває Святого Духа у своїх моліннях, цей Дух руйнує печаль; знищує пристрасть, проганяє страх, взагалі, чинить людину іншою, яка з легкістю спілкується з Богом, прямуючи до неба (пор. св. Ів. Золот., Бесіда LXXV п.5). Святий Дух чинить людину іншою, більш духовною, спосібною віддаляти усяке зло та підступи диявола. Така особа, стає переможцем усякого зла, підноситься вище земських бажань, бо бачить себе в іншому житті мешканцем неба. Мудрець навчає: «Бо Святий Дух напоумлення уникне обманливого і віддалиться від безглуздих думок, і урозумлятиме як надійде неправедність» (Муд 1,5). Прийди, Святий Духу, очисти наші душі від усякого духовного бруду і наповни нас твоїми святими щедротами! Пресвята Богородице виблагай нам необхідних дарів Святого Духа: мудрості, розуму, ради, кріпості, знання, побожності та Божого страху.
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
3 червня 2012 р.Б.
Джерело: www.ugcc.lviv.ua
.jpg)
