Прийшов до учнів один чоловік, котрий привів із собою свого хворого сина, і просив, щоб ті його оздоровили.
Злий дух володів юнаком і, як розповів пізніше його батько, часто кидав його в вогонь і у воду. Сам син не міг володіти собою, не міг прийти і просити про уздоровлення. Якась могуча і зла сила керувала всіма його діями.
Учні, помимо своїх старань, не змогли нічого зробити з тим біснуватим. Пізніше, коли Христос прийшов і уздоровив юнака, вони набралися сміливості спитати Його: чому не змогли вигнати злого з юнака? Найперше, каже Христос: "Через вашу малу віру... "(Мт. 17,20). А другою причиною було те, що не знали як боротися із злим духом. Христос повчає їх словами: "А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом "(Мт.17,21).
Дорогі в Христі! Диявол може опанувати людину тільки спокусивши її до тяжкого гріха. Бо саме тяжкий гріх є духом, який здатний погубити людину кидаючи її у різні крайності, подібно як євангельського біснуватого часто кидав в вогонь і у воду. Він починає з'їдати людську душу, підпихаючи спокусливу мрію до гріха. Злий дух малює в людській уяві різні грішні мрії, представляє їх приємними, розмальовує їх чудовими фарбами. Він старається, крутиться і працює в людській думці доти, доки відчуває слабкість і нетривалість віри. Врешті, коли людина тратить зв'язок з Богом, диявол доконує свого: спокушує її до тяжкого гріха. Подібно як шлях до Бога встелений добрими ділами, так і шлях до опутання дияволом встелений гріхами, які постійно повторюються. Тобто залежністю від гріха. Залежна від гріха людина, тісно зв'язана гріхами, які, неначе міцно спаяний ланцюг, тримаються один за одного. Спокуса, гріх, страх перед покаянням, відбирають людині мову, щоб не говорила до Бога (не молилася), та мовчала, не визнала гріха на сповіді. А також часто людина перестає чути голос Церкви, нагадування ближніх. І це ще не все. Залежний від гріхів сліпне, бо перестає читати побожних книжок, зрештою стає немов паралізований, бо перестає ходити до Церкви.
Гордість, захланність, нечистота, заздрість, непоміркованість, гнів, лінивство — це головні гріхи, через які можемо стати залежними. Це той німий, глухий, сліпий і паралізуючий дух, який може опанувати кожного із нас, якщо з ним не вести постійну боротьбу. А засоби цієї боротьби вказує сьогодні нам Христос: "А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом "(Мт.17,21).
Для того, щоб ніколи не потрапити в залежність від диявола, мусимо бути залежними від Бога. І це бачимо дуже гарно на прикладі Апостолів. Вони, залишившись без Христа самі, не змогли вигнати злого духа. Десь в тім моменті вони не відчули себе залежними від Бога. Як каже Христос, їм забракло молитви. Він дав їм силу і владу, але щоб її зберегти, потрібно було молитися. Подібно є і в нашому житті. Бог може нам дати будь-який дар, будь-який талант. Якщо ж ми не будемо близько спілкуватися з Богом, через молитву і Святі Тайни, цей дар зблідне, а може і загине. Бог може дати нам великий природний дар проповідувати Його слово, але якщо ми не будемо молитися, якщо не будемо спілкуватися з Ним, якщо забудемо, що цей дар є залежним від Бога, тоді всяка проповідь тратить свою силу, а часом і зміст. Тоді проповідуємо не Божу Славу, а свою "славу", тоді не творимо чудес на Славу Божу і радість церкви в Божому винограднику, а, на жаль, "чудотворимо" для власного "я" на згіршення людям і на власну погибель.
Людина, залежна від гріха, відмовляє у всьому Богові. Вона не молиться, не йде до церкви, не сповідається, не думає про свою душу і спасення.
Людина, залежна від Бога, відмовляє у всьому гріхові. Це і є друга умова, якої вимагає від нас Христос. Піст — це є відмова в усьому, що заважає нам іти до Бога, відмова тому, що тягне нас до гріха. Боротьба з гріхом, із залежністю до нього вимагає від нас самовідречення і праці над собою.
Дорогі в Христі! В часі Успенського Посту пригадує нам Церква потребу визволення з-під влади гріха. Почуймо науку Церкви, щоб не оглухнути в гріхах, сповідаймо щиро свої гріхи, щоб не оніміти в них, визнаймо свою залежність від Бога, щоб не залежати від диявола, працюймо над собою постом і молитвою. Пам'ятаймо і про тих, котрі не в стані прийти до Бога через залежність від гріхів. Своєю молитвою і нагадуванням приведімо і їх до сповіді. А передусім молімся, щоб Господь скріпив нашу віру. Амінь.
о.Володимир Сайчук.
.jpg)
