(також порівняй: Неділя праотців, 28 по З. Св. Д.)
I
Притча про бенкет – прообраз Царства Божого. Царство Боже – Небо, Рай. Царство сатани – пекло. Земля – це поле боротьби. Бог хоче щоб усі, що живуть на землі увійшли до Царства Його. Диявол теж хоче забрати всіх до свого ”царства” пітьми.
Бог не заставляє, шануючи свобідну волю людини. Він пропонує, запрошує.
Диявол хотів би примусити людину до пекла, але в зв’язку з тим, що Христос відкупив людство через Хрест, не може. Він теж може тільки пропонувати.
Отже, перед людиною є дві пропозиції. Вона може вибрати одну з двох: бути з Богом, тобто виконувати Божі умови, або бути з дияволом. Робити добро, або робити зло. Догоджувати ж обом: Богові і дияволові не може. ”Не можете двом панам служити…” – каже Христос.
II
Цар справляє своєму Синові весілля. Бог посилає Свого Сина – Ісуса Христа, щоб злучити Його з людською природою, як жених злучається з невістою. Взяти участь запрошено багатьох у Св. Тайні Хрещення. Друге запрошення лунає через Невісту Христову – Церкву у Св. Літургії, гостині на честь Воплочення Сина Божого.
”Беріть їжте – це є Тіло моє, що за вас ламається на відпущення гріхів”. ”Пийте з неї всі, це є Кров моя … що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів”.
III
Отже, гостина це Служба Божа для запрошених, тобто хрещених, а Св. Причастя – пожива на тій Гостині. ”Тоді цар знову послав інших слуг, кажучи…все готове ідіть на весілля”. Запрошені ті котрі гідні бути на гостині. Перш за все це друзі царя. Це ті, котрі шанують Його волю, виконують його накази. Ті, що живуть з ним у згоді. Ті, що люблять Його, а він любить їх.
Запрошені Хрещені, але ті що виконують Божу Волю, виконують Божі Заповіді, ті що живуть з Богом в згоді і примиренні, ті що люблять Бога, і Бог любить їх. До Св. Причастя запрошені ті, що зробили свій вибір між добром і злом в користь добра, в Божу користь і хочуть бути в Божім Царстві. ”Будьмо уважні! Святеє – Святим!” Запрошені ті, котрі прямують до Святості і не мають гріхів. Тобто, не образили Бога.
IV
Добрий Господь враховує неміч людської природи. А саме нахил до злого. Коли не прийшли вибрані, каже Цар до слуги свого: ”Іди… на майдани і вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих”. Вбогі, каліки, сліпі, кульгаві – люди обділені природою. Нахил до зла – це наша убогість, сліпота і каліцтво. Господь кличе також і нас, таких, якими ми є. Бо як каліцтво і вбогість не є добровільними, так і нахил до зла не є добровільним доти, доки це зло людина не забажає сама.
Каліки, сліпі, кульгаві і вбогі прибули на гостину у весільній одежі. ”Ви, що в Христа Христилися у Христа зодягнулися”. Прийти до Св. Причастя маємо ”зодягнувшись у Христа”, щиро жаліючи за свої прогрішення не добровільні, зі слабості, зі злого нахилу. Бо каже Христос: ”Беріть їжте…Пийте з неї всі…на відпущення гріхів”. Тому через Св. Причастя послаблюється в людині злий нахил і відпускаються їй легкі, недобровільні прогрішення.
V
Але, якщо ми не маємо весільної одежі, тобто ”в Христа Христилися”, але не зодягнулися в Христа, не живемо згідно з Божими заповідями, часто грішимо, віддаючи перевагу злу більше як добру, любимо і втішаємося своїм злим нахилом, навіть тоді, коли хочемо служити Богові, але не хочемо покинути свої гріхи (служимо Богові і мамоні), тоді стаємо подібні до чоловіка, що прийшов на гостину не вбраний у весільну одежу. Не маємо права йти до Св. Причастя. Бо тоді ми є ворогами Божими. Єдиним порятунком в цій невідрадній ситуації для нас є Св. Тайна Покаяння – Сповідь.
Сповідаючи свої гріхи, знову стаємо дітьми Божими, знову одягаємо одежу чисту, без плями, і знову можемо брати участь у весільному бенкеті – Св. Причасті Тіла і Крові Господньої.
VI
Вибрані погордили запрошенням Царя. Вони мали різні причини: потребу, користь, життєві приємності. Так поступають християни, які байдуже ставляться до Церкви і її потреб. Які могли б зодягнутися в одежу весільну: прийти на Службу Божу, жаліти за гріхи, сповідатися. Які могли б прийняти Св. Причастя, але їм лінь. Для них гроші мають більшу вартість ніж віра і молитва; земля – більшу вартість ніж Небо; час – більшу вартість від вічності; особиста вигода – від служіння Богові. Кара для таких – відкинення. ”Кажу бо вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а сини Царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів” (Мт. 8,11-12). Отже, прокляті ті, котрі байдужі до Бога, до Сповіді, до Св. Причастя, рівно ж як і ті, що негідно в гріхах причащаються.
VII
Не марнуймо часу, бо його мало. Чули Господнє запрошення? Приводьмо чим скоріше до порядку свою душу через покаяння, жаль за гріхи, Сповідь. Господня Вечеря вже тут готова. Споживаймо Тіло і Кров Господню на оздоровлення душі і тіла і на життя вічне. Амінь.
о. Володимир Сайчук.
.jpg)
