Цілу ніч трудилися рибалки під керівництвом апостола Петра, щоб спіймати хоч трохи риби собі на поживу, але намарно, бо не спіймали нічого. І коли зранку Ісус, закінчивши свою проповідь, попросив Петра відплисти на глибину і закинути сіті, були здивовані. Як досвідчені рибалки знали, що найкращий час для ловлі риби є ніч. Тоді риба, шукаючи собі поживи, сама потрапляє у сіті. Однак, маючи такий життєвий досвід, ніхто з апостолів не заперечив Ісусові. І сталося чудо: зловили стільки риби, що не в змозі були дотягти до берега. Пише св. Євангелист Лука, що великий жах огорнув апостолів, а Петро впав на коліна і висловив свою негідність перед Ісусом. Такий же страх відчуває кожна людина, яка відчує Божу велич і власну мізерність.
Христос зробив чудо, щоб показати себе господарем Всесвіту. Бо тільки Господь Бог, що сотворив землю і всю живу і мертву природу, що встановив для неї свої закони, міг змінити ті закони, міг наказати виконувати його волю, навіть якщо б це суперечило законам природи. А те, що на голос Ісуса Христа сталося це чудо, про яке читаємо сьогодні, є доказом того, що Христос є Правдивим Богом, рівним своєму Отцю Небесному.
Сьогоднішня розповідь про чудо ловлі риб є дуже важливою для нас і дає відповіді на багато сучасних питань. Ми настільки звикли до постійного контакту з природою, що не дивуємося тому, як мудро влаштував Господь її закони.
Вся природа виконує волю свого Сотворителя. Сонце є осередком, навколо якого обертаються планети, а з ними і наша Земля. Все відбувається в чудовому порядку: після тривалого зимового відпочинку природа воскресає до життя, настає літо, земля дає свої плоди, приходить осінь, земля вбирає в себе вологу осінніх дощів, щоб тим самим підготуватися-до нового кола. Кожен плід знає, коли повинен дозріти. Кожна пташка знає, коли собі гніздо звити і де це зробити. Так бо задумано Сотворителем з Його превеликої Ласки.
Коли ж так все мудро створено, чому ми, люди, чуємо себе деколи нещасливими на тій землі? Все дається нам тяжко. Ми повинні довго вчитися, пристосовуватися до природи, вивчати її закони. Земля, яка з Божої ласки така родюча — не хоче давати нам свої плоди. Ми тяжко працюємо, а вона бунтується проти нас. Ми придумуємо різні винаходи в економіці, в техніці, в політиці. Але однак залишаємося часто безробітні, без засобів до життя, без елементарного захисту від несправедливості. В чому ж причина, адже ми теж є сотворіння Божі, створені на його образ і подобу?
А причина криється в тому, що людина є бунтарем проти природи, через гріх первородний і свої особисті гріхи. "І сказав Бог Адамові: за те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терни й будяки вона родитиме тобі..." — так є написано в книзі Буття (Пор. Бут. З, 17—18). Гріх не є створений Богом. А тому все, що створив Бог, "бачив, що було добре", а те "добре" не може знести того, що є зле. Бо зло, тобто гріх, осквернює добро, тобто створіння Боже.
Не може людина, осквернена гріхом, торкатися святині Божої — природи і її законів. Бо коли це робить — робить собі на шкоду. Великі вчені, що відкрили нам багато законів математики, фізики, хімії, були людьми побожними. Кожного разу, знаходячи щось нове, вони дивувалися Провидінню Божому і дякували йому. Тому то їхні винаходи ставали корисними для цілих поколінь їх нащадків. Були й такі, що надуживали Божих Законів. Творили самі, без ласки Божої, тому і винаходи їхні ставали згубними для цілих поколінь.
А ми, дорогі Браття і Сестри, споглядаючи в історію діяльності людини на землі, маємо повчитися багато на здобутках і помилках наших предків.
Перш за все, кожна праця наша є в контакті з природою. Чи то обробляємо землю, чи збираємо врожай, чи працюємо на господарстві, чи засіваємо ниву, чи полемо бур'ян. Пам'ятаймо! Маємо справу з створінням Бога живого! І недостойні торкатися її, коли в гріхах погрузли, коли ласки Божої не маємо. Бо тоді працюємо собі на шкоду.
Воістину мудрими були діди і прадіди української землі, коли ішли в поле, хрест на собі клали, хрест у полі ставили. Читали св. Євангелію, скроплювали городи святою водою. А коли щойно плоди дозрівали — несли їх до церковці святої, Богу подякувати і пожертвувати. Кусочок Паски святої від Великодня берегли до дня, коли у поле йти мали. І тоді її споживали. І за землю свою кров проливали, бо вона освячена була їх молитвами, їх працею, вона Богом благословенна була і врожай давала.
Погляньмо і на себе сьогодні. Заледве день Господній засвітить, сонце зійде, іде християнин до роботи. Часто без хреста і молитви, кляне на долю, на дощ, на погоду, на худобину. Піт свій проливає біля землі своєї, а від тяжкої роботи проклинає ту землю на чому світ стоїть, стріне сусіда, поганий анекдот йому розкаже, потім обидва понарікають на Бога, зап'ють горілкою свою нужду, а до молитви вже нема сили: ідуть спочивати.
"Проклята земля через тебе..." каже св. Письмо. І то правда. Бо коли земля зносить стільки наруги від своїх господарів, чи вона може бути іншою?
Дорогі Браття і Сестри. Німа природа слухає Господа. Чому б і нам не слухати його? Людина через Св. Тайну Хрещення стає святою не тільки заради самої себе, але щоб все, що її оточує, освячує своєю присутністю. Щоб ту землю, що через гріх її проклята стала, освятити своєю святістю, своєю молитвою, своїм життям. Це також є мета нашого перебування на землі.
Молім Господа, щоб за наші гріхи Він не карав нас від землі нашої і природи голодом, війнами, пошестями, землетрусами. Молімося, коли працю починаємо на землі, сповідаймо гріхи свої, щоб не осквернювати ними Творіння Боже — землю. Дякуймо Богові за все, що маємо навколо себе, тоді усе служитиме нам тільки на добро в Ім'я Отця і Сина і Св. Духа. Амінь.
о. Володимир САЙЧУК
.jpg)
